Тема ядерної зброї дедалі частіше звучить в інформаційному просторі через брехню кремля про нібито підготовку передачі Україні ядерної зброї. І це порушує для України низку питань. Таку думку висловив «ФАКТАМ» військовий експерт Дмитро Снєгирьов, за словами якого це висловлювання вже знайшло оцінку президента України як «політичний тиск та підготовку до наступних тристоронніх зустрічей щодо мирної угоди». Адже свого часу Україна мала величезний ядерний арсенал — третій за розміром у світі після США та росії.

«Відмова України від ядерної зброї була першою подібною акцією у світі»

Експерт нагадав, що арсенал налічував:ВІДЕО ДНЯ
176 міжконтинентальних балістичних ракет у складі 43-ї ракетної армії: 130 рідкопаливних СС-19 (по шість боєголовок кожна) та 46 твердопаливних СС-24 (по десять боєголовок кожна) у шахтних пускових установках;
стратегічні бомбардувальники Ту-95МС та Ту-160 (від 30 до 43);РЕКЛАМА
ядерні боєзаряди стратегічної зброї (від 1514 до 2156 боєголовок);
тактичні ядерні боєзаряди (від 2800 до 4200).
Втім, ще 1990 року Україна заявила про принцип без'ядерної держави — йдеться про Декларацію про державний суверенітет, ухвалену Верховною Радою 16 липня 1990 року. У документі йшлося про те, що Україна проголошує намір стати нейтральною, позаблоковою державою і зобов'язується дотримуватися трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не купляти ядерної зброї. Цей принцип отримав неофіційну назву «доктрина Павличка» — на ім'я Дмитра Павличка, голови Комітету із закордонних справ Верховної Ради у 1990−1994 роках.РЕКЛАМА
У жовтні 1991 року Верховна Рада ухвалила заяву про без'ядерний статус. У грудні того ж року Україна підписала Мінську угоду СНД, яка передбачала, що Україна розукомплектує запаси тактичної ядерної зброї до початку липня 1992 року, а решту запасів — до кінця 1994 року.
У грудні 1994 р. Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) як неядерна держава, а останню боєголовку було вивезено до росії в серпні 1996 р. У рамках тристоронньої угоди США і росія надали гарантії щодо територіальної цілісності України — Заключний акт ОБСЄ".
«Добровільна відмова України від ядерної зброї трактувалася як перша подібна акція у світовій практиці на тлі бажання інших держав отримати контроль над військовим атомом. Єдиною державою, яка відмовилася від розробок у ядерній галузі, була Південно-Африканська Республіка, яка фактично виміняла таке рішення на позиції лідерства на Африканському континенті. Але рішення ПАР не можна порівняти із рішенням України. Хоча б тому, що у ПАР ядерної зброї не було», — наголошує Дмитро Снєгирьов.
Підготовка балістичної ракети СС-19 до демонтажуРЕКЛАМА

Науково-технічний потенціал України є достатнім для зворотного ходу

Подальші події у відносинах із країною-окупантом показали, наскільки непродуманим та злочинним щодо своєї країни виявився цей крок.
Розмови про можливе відновлення ядерного статусу активізувалися в Україні після подій 2014 року, а саме: анексії Криму та окупації частини Луганської та Донецької областей. Вже тоді стало зрозуміло, що Будапештський меморандум не забезпечив Україні питання гарантій територіальної цілісності та незалежності країни.
Варто зазначити, що питання щодо можливості відновлення ядерного статусу нашої держави використовується країною-окупантом для політичних маніпуляцій та звинувачень. Цікаво, що росіяни заявляли про «українську ядерну зброю» ще з початку повномасштабного вторгнення в Україну.
Проте сьогодні навіть дуже швидкий аналіз ситуації говорить про те, що економічний та науково-технічний потенціал України є достатнім для зворотного ходу. За наявності існуючої технологічної бази для відтворення ядерного потенціалу та виробництва ядерних боєзапасів потрібно п'ять-сім років, якщо щороку вкладати 200−300 млн доларів. На території України є два підприємства з видобутку та переробки урану. Завод з виробництва важкої води, розробка електронних компонентів і навіть спеціальна техніка, що вимірює ізотопний склад ядерних матеріалів. Вітчизняні фахівці запевняють, що Україна в дуже короткий термін може реалізувати такі відсутні ядерні технології, як одержання тритію, реактор-виробник збройного плутонію, радіохімічний завод зі збагачення плутонію та металургійний завод з виробництва збройного плутонію. Також можна окремо наголосити, що Україна є одним з найбагатших регіонів, де є уран.
Великим плюсом є й те, що з 20 ракетних комплексів, які були на озброєнні колишнього СРСР, 13 було розроблено у дніпропетровських КБ «Південне» та ВО «Південмаш». Щодо самого ядерного циклу, то свого часу керівник Дніпропетровської філії Національного університету О. Шевцов заявив, що за наявності політичної волі та одного мільярда доларів Україні знадобиться лише пів року.
На думку вченого, Україна здатна створити ядерні боєприпаси як на основі збагаченого урану, так і на основі плутонію. Найпростішим для України може бути так званий «плутонієвий шлях» розробки ядерної зброї. Вартість невеликого реактора-виробника збройного плутонію Рu-25 та радіохімічного заводу коштуватиме кілька десятків мільйонів доларів. Витрати можна скоротити з допомогою виділення плутонію з ТВЕЛів. Точність рахунків ядерних матеріалів МАГАТЕ, що дорівнює 99%, дозволяє на «втратах» 1% плутонію щомісяця отримувати по одному ядерному боєзапасу. Плутонієвий шлях дозволить Україні у стислий термін стати власницею 100 ядерних зарядів середньої потужності в межах 15 кг.
Офіційний ядерний клуб сьогодні складається зі США, росії, Британії, Китаю та Франції, але коло неофіційних власників набагато ширше — зараз 30−40 країн світу можуть створити ядерну зброю.
Порівняно зі звичайним озброєнням, яке треба демонструвати, у ядерної зброї є важлива відмінна риса: вона виконує стримуючу функцію не лише своїми військово-технічними характеристиками, але вже фактом наявності у країни. Ядерна зброя є фактором «непрямої дії, політичної зброї». Офіційні власники ядерної зброї декларують це у своїх доктринах із урахуванням своїх політичних інтересів. Наприклад, Франція вже дала основні положення своєї доктрини. Французькі ракети будуть націлені не лише на держави, які мають ядерну зброю, а й на ті, що можуть використовувати проти Франції хімічні та біологічні арсенали.
«На моє переконання, ведення серйозного діалогу про відновлення Україною ядерного статусу є цілком правильним кроком і сприятиме ревізії бездіяльних гарантій безпеки, — каже Дмитро Снєгирьов. — Крім того, Україна може впритул наблизитися до створення ядерної зброї, залишивши цей крок як останню можливість, необхідну для збереження державності. Така програма може бути реалізована в рамках розвитку атомної енергетики з урахуванням розширення її компонентів, які можуть бути використані у військовій справі. Ворожі кроки наших сусідів, які посягають на наші території, не залишають нам іншого вибору, окрім створення власного ядерного потенціалу, гаранта безпеки та територіальної недоторканності наших кордонів».
Зауважимо, що поведінка росії викликає невдоволення ЄС, який вимагає, щоб москва відмовилася від розміщення ядерної зброї за межами рф. Сообщает fakty.ua