Рік тому, 8 грудня, був повалений режим сирійського диктатора та головного прихильника росії на Близькому Сході Башара Асада. Саме з втручання рф у боротьбу за визволення сирійського народу розпочався шлях до агресії проти України. Таку думку «ФАКТАМ» висловив військовий експерт Дмитро Снєгирьов.ВІДЕО ДНЯ
Він нагадав, що 8 грудня 2024 року, після восьмиденного штурму столиці, Дамаск був захоплений загонами угруповання аш-Шараа «Хаят Тахрір аш-Шам», поклавши край 24-річному правлінню Асада. Сам Асад утік до росії.
За словами експерта, саме росія десять років тому зробила із Сирії полігон війни. І зараз, через десятиліття, та сама стратегія працює вже в Україні. Так, у Сирії росію насамперед цікавили нафтові райони Дейр-ез-Зора. Частину контролю над родовищами віддали приватним військовим компаніям типу «Вагнера»: вони «охороняли» свердловини в обмін на прибуток від продажу нафти. Обліку фактично не було, торгівля відбувалася через тіньові схеми. Для кремля це не лише фінансовий ресурс, а й можливість впливати на світовий нафтовий ринок.
«В Україні ситуація аналогічна. Основний театр бойових дій — Донбас, де зосереджено природні ресурси вартістю, за оцінками експертів, 200−250 млрд доларів. Економічна логіка окупантів проста: витрати росії на війну в Україні кремль розглядає як інвестицію в майбутній контроль над цими копалинами», — пояснює співрозмовник «ФАКТІВ».РЕКЛАМА
У Сирії москва отримала два ключові військові об'єкти: порт Тартус і авіабазу Хмеймім, що стала головним плацдармом для розширення російської присутності в регіоні. Це дозволило кремлю впливати на Ізраїль, чинити тиск на Туреччину та брати участь у формуванні правил гри на Близькому Сході.
В Україні окупанти мають схожу мету: контроль над Донбасом створює постійну зону нестабільності на східному фланзі НАТО. Це елемент шантажу: москва може або загрожувати ескалацією, або використовувати війну як інструмент переговорів із Заходом.
У 2015−2016 роках російська авіація разом із силами Башара Асада застосувала у Сирії тактику «випаленої землі». Її суть полягала в тому, що удари завдавалися не по військових цілях, а по всій території, яку на той момент контролювала опозиція. Авіація скидала касетні та фугасні бомби на житлові квартали Алеппо. Руйнувалися будинки, ринки, школи…РЕКЛАМА
Системними стали атаки на медичні установи. Amnesty International та ООН фіксували десятки знищених лікарень. За даними сирійських моніторингових груп, під час облоги Алеппо у 2016 році понад 70% медустанов було пошкоджено або знищено саме такими атаками.
«Аналогічна тактика масованих ударів використовується окупантами по українських містах. Маріуполь, Бахмут, Авдіївка та інші населені пункти зазнали таких само килимових бомбардувань. Багатоповерхівки перетворювалися на руїни, а громадяни гинули у власних будинках. Завдавалися удари по українських лікарнях та школах: у Маріуполі у березні 2022 року російська авіація знищила пологовий будинок, загинули вагітні жінки, діти та лікарі», — проводить аналогію Дмитро Снєгирьов.
У Сирії росіяни масово використали тактику «подвійних ударів». Вона полягала в тому, що після першого удару засобами ураження, коли на місце прибували рятувальники, завдавався другий удар. Так гинули не лише цивільні, а й ті, хто намагався їх урятувати.
Аналогічна тактика використовується окупантами в Україні. Один з резонансних прикладів — обстріл Покровська у серпні 2023 року: після першої атаки на центр міста на допомогу прибули поліція, ДСНС та медики, але за 40 хвилин прилетіла друга ракета, забравши життя ще дев'яти осіб, серед них — рятувальники. Мета — не так військовий результат, як терор проти цивільного населення. У Сирії наслідком цієї тактики росіян стала хвиля міграції: понад 3 млн сирійських біженців вирушили до Європи, спричинивши політичну кризу.РЕКЛАМА
В Україні тактика повторюється: удари по енергетичній інфраструктурі, що позбавляють міста світла та тепла; масовані атаки дронами та ракетами на цивільні квартали; руйнація цілих міст — від Маріуполя до Бахмуту.
Результат: понад 6 млн українців виїхали за кордон, ще кілька мільйонів стали внутрішніми переселенцями. Це не лише гуманітарна трагедія, а й удар по економіці та демографії.
Сирійський сценарій показав, що неконтрольований потік мігрантів може дестабілізувати Європу. кремль свідомо роздмухував кризу, використовуючи її для тиску на країни ЄС.
В Україні наслідки схожі: масова еміграція створює виклики для українського бюджету, збільшує соціальне навантаження та одночасно впливає на політику сусідів, які приймають переселенців.
У Сирії росія на якийсь час стала ключовим гравцем у переговорах і фактично зберегла режим Асада. Це дало їй можливість диктувати умови не лише сирійським сторонам, а й міжнародним партнерам.
В Україні кремль має ту саму мету: заблокувати інтеграцію Києва до НАТО та ЄС, створити «сіру зону» між росією та Заходом, а також нав'язати своє право голосу у розв'язанні питань європейської безпеки.
«Сирія стала для росії своєрідним полігоном, де вона відпрацювала нові методи війни. Україна — наступний етап цієї ж стратегії, лише масштабніший. Цілком очевидно: тактика кремля не змінюється, змінюється лише масштаб трагедії», — резюмує Дмитро Снєгирьов.
Як повідомляли «ФАКТИ», москва, яка застрягла в Україні, могла лише спостерігати, як Сирія, цінний союзник на Близькому Сході, повертається на Захід, а Іран зазнає нападів з боку США та Ізраїлю. Сообщает fakty.ua