— Ми прикриваємо Київ з одного з напрямків, — розповів «ФАКТАМ» командир однієї з київських мобільних вогневих груп Руслан із позивним «Дрімер» (тобто «Мрійник»). Такі групи полюють на «Шахеди», якими ворог атакує столицю. — Наша група має неформальну назву імені Дарта Вейдера (на честь героя культової кіноепопеї «Зоряні війни»). Адже те, чим ми займаємось, схоже на зоряні війни. Тому і наш автомобіль жартома називаємо «Зірка смерті» (як бойову космічну станцію в «Зоряних війнах»).
Ночами «Дрімер» — мисливець за «Шахедами», а вдень: «Я звичайний бізнесмен», — представився він. З ним та його побратимом по мобільній вогневій групі Дмитром (позивний «Студент») ми поспілкувалися на зустрічі, яка відбулася у Національному музеї історії України у Другій світовій війні.

«Помітив дивний збіг: неодноразово „Шахеди“ з'являлися після прольоту над нами МКС»

— Як було створено вашу мобільну вогневу групу? — запитую Руслана «Дрімера».ВІДЕО ДНЯ
— Хлопці з нашої команди розпочинали з участі у теробороні Києва. Після того як ворог став бити «Шахедами» по тилових містах України, ми створили групу для боротьби з цими безпілотниками.
Спочатку нам видали кулемети ДП (Дегтярьова піхотний). Один з них виготовлений 1932 року, інший 1939-го, ще один — 1941-го. Але зараз у нас набагато досконаліша зброя — американський великокаліберний кулемет Browning М2, калібр куль 12,7 міліметра (на фото в заголовку. — Авт.). Він важкуватий — 32 кілограми (це без турелі). Коли ми його отримали, постало питання придбання автомобіля. Зібрати на нього гроші допомогли колеги-підприємці. До речі, навіть суто фізично наша служба потребує чималих зусиль: короб із патронами важить 15 кілограмів. Закінчилась стрічка — треба швидко перезарядити кулемет. Тобто в темпі попрацювати з важкими коробами з патронами. Тож після ночі напруженої бойової роботи таке відчуття, що потягав штангу.РЕКЛАМА
Наші чергування розпочалися з першого січня 2023 року. Це було одразу після масованої повітряної атаки, коли на Київ летіло близько десятка «Шахедів». Тоді здавалося, що багато. Нині, буває, ворог запускає по 500−600. Саме через нинішню масовість нальотів безпілотники прориваються до Києва та інших міст. Ми називаємо це «м'ясні атаки «Шахедами» — коли на один населений пункт летить штук по сто і більше. Причому заходять із різних напрямків. Збити всі дуже важко, деякі, на жаль, пробиваються до міст і творять біду.
«Дример» (праворуч) і «Студент» з прапором своєї мобільної вогневої групи, яка має неформальну назву імені Дарта Вейдера - на честь героя культової кіноепопеї «Зоряні війни». Фото автора
— З якого кулемета ви збили свій перший «Шахед»?РЕКЛАМА
— З ДП (Дегтярьова піхотного) 1932 року «народження». Той безпілотник летів на висоті десь 150 метрів. Тоді (у 2023 році) вони надто високо не забиралися.
— Коли ви збили свій перший безпілотник, відсвяткували цей успіх?
— Ні, бо краще хоч трошки поспати. Всю ніч чергуємо, на сон лишається мало часу.
— Ви ж розумієте, який у нас режим: скажімо, о четвертій або й о сьомій ранку завершилося чергування, поспиш дві-три години — і на роботу, — каже Дмитро «Студент». — Тому важливо привчити себе висипатися за короткий проміжок часу.
Короби з гільзами від патронів. Фото зі сторінки «Дримера» в FacebookРЕКЛАМА
Дмитру «Студенту» 24 роки. В мобільній вогневій групі він кулеметник і начальник службу озброєнь. За освітою історик, певний час працював вчителем. Зараз на іншій роботі. Дмитро познайомився з Русланом, коли ще був школярем.
— Я брав участь в Революції гідності, і десь у 2016 році мене почали запрошувати виступити в школи — розповісти про Майдан, — згадує Руслан «Дример». — На одній з тих зустрічей запам’ятався хлопчина в окулярах, який сипав питаннями (його однокласники мовчали, а цей детально розпитував). І от незабаром після того, як була створена наша мобільна вогнева група, до нас доєднався молодий хлопець. Я тоді сказав йому: «Слухай, певно, ми колись бачились — мені знайоме твоє обличчя». «Так, ви розповідали у нас в школі про Революцію», — відповів мені Дмитро. «А, так ти той очкарик, який засипав мене питаннями!» — згадав я.
— Ця історія ілюструє те, як довго триває війна з рашистами: вона вже йшла у 2016 році, коли я був ще школярем, а зараз мені вже 24 роки і я разом з Русланом збиваю «Шахеди», — каже Дмитро «Студен».
— Скільки збитих «Шахедів» за той чи інший проміжок часу являється рекордом вашої мобільної вогневої групи? — запитую Руслана «Дримера».
— Поки що зарано оприлюднювати цю інформацію. Скажу лише, що трапляються такі ночі, що не маєш ані хвилини перепочинку. Але бувають й такі, що доводиться просто дивитись на зоряне небо. Або всі сплять, а один чергує, бо немає роботи. Тобто буває по різному.

До речі, підлітком я любив астрономію, але й гадки не мав, що в 50 років вивчу зоряне небо: де яка зірка, звідки сходить Юпітер. Слід розуміти, що частина нашої роботи — спостерігати за небом. В ході цих спостережень я помітив, що неодноразово незабаром після прольоту Міжнародної космічної станції (в ясну ніч її добре видно з землі — як зірку, яка швидко рухається небом) прилітають «Шахеди». Через це я навіть завантажив в телефон додаток цієї станції, щоб знати, коли вона пролітатиме над нами.
— Маєте версію, чому слідом за МКС прилітають «Шахеди»?
— Можливо, річ у тому, що російські космонавти продовжують працювати на МКС. А вони офіцери армії рф.

«Ворог „полює“ на наші мобільні вогневі групи»

— Щодо результативності нашої роботи варто зауважити таке: у мене був випадок, коли за ніч я жодного разу не відкрив вогонь, — додає Дмитро «Студен». — Проте ми почули звук двох «Шахедів», які летіли дуже низько. Тому їх не «побачили» радіолокаційні станції. Я передав інформацію про ці безпілотники керівництву, і мобільна вогнева група, яка чергувала в сусідньому секторі, збила їх. Обидва «Шахеди» гепнулись в Дніпро. Я жодного разу не вистрелив. Але хіба я не зробив внесок в спільний результат?
На дверцятах автівки намальовані збиті групою ворожі безпілотники. Фото зі сторінки «Дримера» в Facebook
— Про збиття якої цілі мрієте?
— Хочу збити крилату ракету, — відповідає Дмитро «Студент». — Зробити це за допомогою переносного зенітного ракетного комплексу в рази легше, ніж зі зброї, яку ми маємо (великокаліберного кулемета), проте надія є. Тим паче, що виникали ситуації, коли з’являвся реальний шанс: траплялося, що ракета пролітала над нами. Я вже готувався по ній стріляти, але, як то кажуть, перед носом збили інші. Через це було дещо прикро (посміхається).
— Чи заведено у вас преміювання за збиті «Шахеди»?
— Ні, — відповідає Дмитро. - До речі, коли я навчався в університеті, отримав в мобільній вогневій групі позивний «Студент». Так от домовились з хлопцями: зіб’ю свій перший «Шахед» — стану «Магістром». «Шахедів» я вже назбивав певну кількість, проте так й залишився «Студентом» (посміхається).
— Як розв'язуєте фінансові питання своєї мобільної вогневої групи?
— Скидаємося грошима, — відповідає Руслан «Дример». — До того ж час від часу допомагають колеги.
«Хоча ми фактично підрозділ ППО, проте щотижня маємо загальновійськові тренування на полігоні», - розповів Руслан. Фото зі сторінки «Дримера» в Facebook
— Якщо безпілотник залетів в ваш сектор відповідальності, але з тих чи інших причин не вдається його збити, то які ваші дії?
— Передаємо цю інформацію керівництву — щоб безпілотник зустріла інша група і таки знищила, — відповідає Руслан «Дример». — Наприклад, доповідаємо: «Ціль високо нам нами, вразити не можемо, передаємо її далі». І її готуються зустрічати інші групи по маршруту польоту.
Буває й так, що нам не вдається знищити ціль, але ми її ушкодили в результаті шквального кулеметного вогню, і це змінює її курс. Завдяки цьому вона не влучає туди, куди її спрямував ворог.
Важливо також розуміти: якщо ви завдали «Шахеду» критичних для нього уражень, то все одно підбитий він може пролетіти ще чималу відстань (скажімо, кілометрів десять), поки впаде.
— Росіяни намагаються розвідати наші позиції, — додає Дмитро «Студент». - Тож просто сам факт того, що ми контролюємо певний сектор, обмежує можливості ворога — він остерігатиметься запускати безпілотники через нашу зону відповідальності. Розумієте, навіть якщо ми всю ніч простоїмо на позиції і не доведеться зробити жодного пострілу, все одно буде від нас користь. Бо це означатиме, що противник побоявся запускати «Шахеди» через наш сектор ураження.

— З землі можете відрізнити безпілотник-«обманку» від бойового «Шахеда»? — питаю Руслана.
— Так.
— Ви їх не чіпаєте?
— Збиваємо. Я особисто збив один такий. Потім його знайшли мисливці й принесли нам. Безпілотник-«пародія» зроблений з фанери. Тож чому ми збиваємо такі «пустишки»? Бо сьогодні вони можуть бути без бойової частини, а завтра в такі безпілотники росіяни покладуть вибухівку — там є ніші, в яких поміститься два-три кілограми вибухівки.
— Ворог полює на вогневі групи?
— Намагається простежити їхнє місцеперебування. Яким чином? Наприклад таким: летить бойовий безпілотник, а поруч з ним — розвідник, який засікає, звідки вогнева група веде вогонь. Так ворог її вираховує і може завдати удару. Ми це знаємо і готові до цього.
— Були випадки загибелі мобільних вогневих груп?
— Біля Києва не було, а ось в інших регіонах України, на жаль, траплялися. Тому, до речі, вогневі групи перестали використовувати прожектори для пошуку в небі безпілотників. Бо був випадок, коли, орієнтуючись на прожектор, ворог уразив вогневу групу в одній з областей.
Важливо сказати ще про таке: хоча ми фактично підрозділ ППО, проте щотижня маємо загальновійськові тренування на полігоні (це наша ініціатива), займаємося під керівництвом досвідчених інструкторів. Адже сьогодні ти полюєш за «Шахедами», а завтра можливо доведеться воювати на фронті.
Раніше командир групи ручного розмінування, яка займається знешкодженням мін й вибухонебезпечних боєприпасів, Олена Бориславська розповіла про особливості своєї роботи. Сообщает fakty.ua