alt="Андрій Федорук"/>
У селі Щурин провели в останню дорогу захисника Андрія Федорука. Воїн загинув 6 листопада 2024 року, виконуючи бойове завдання на Запорізькому напрямку. Бійцю у грудні мало виповнитись 26 років, повідомляє місцеве видання «Наш край»:ВІДЕО ДНЯ
«Андрій працював у Луцьку на заводі. Хоча й молодий був, але працьовитий, привчений з дитинства до порядку та пунктуальності. Тож робота йому давалася легко, приносила і зарплату, і задоволення. Бабуся, яка була йому за батьків, не мала підстав скаржитися на хлопця, бо не засмучував її поганими вчинками. Старався, щоб зробити щось для оселі, облаштували свердловину, провели воду, придбали пральну машину-автомат».
Два роки тому Андрій Федорук отримав повістку й пішов виконувати свій громадянський обов’язок. Служив на Запорізькому напрямку.
«Андрійко завжди казав, що у нього все добре, ніколи мені ні на що не скаржився, — розповіла бабуся воїна. — З ним разом служили й односельчани, а капеланом у нього був настоятель нашого храму, отець Михайло, то хвалив його, казав, що з такими хлопцями можна воювати. Трохи більше двох місяців тому Андрійко був у відпустці, сказав, що хоче одружуватися, заручився з дівчиною»РЕКЛАМА
6 листопада 2024 року 25-річний Андрій Федорук отримав бойове поранення, несумісне з життям. Поховали бійця з військовими почестями на кладовищі у рідному селі.
Капелан Михайло Федиш, який служив з воїном в одному батальйоні, додав:
«Якщо ви не бачили героїв, то подивіться на нього. Коли він позаминулого разу виходив з надзвичайно важкої ситуації, ми відправили його на реабілітацію. Він повернувся дуже швидко: „Я готовий іти в бій“. Пропонував йому відпочити ще день-два, але вже наступного дня Андрійко пішов на завдання. І цей бій став для нього останнім». РЕКЛАМА
Сообщает fakty.ua