Тетяна Яловчак, рекордсменка-альпіністка та авторка книги «Підкори свій Еверест» про «Матір Всесвіту» (так называють Еверест жителі Тибету — Авт.), ледь не стала жертвою ракетного удару в Чернігові 19 серпня. Про це українка, яка наважилася піднятися на підступну вершину, і стала першою, яка розгорнула там український рушник, розповіла у соцмережі. Спортсменка, яка зараз активно волонтерить, опублікувала світлини, на яких видно, що вона була гостею заходу, який продився у драмтеатрі. А її автівка була припаркована за кілька десятків метрів. В результаті в ній пошкоджено скло.



«Я у Чернігові 19.08.2023 рік. Початок заходу. 11.20 ранку. Повний зал одних з найкращих людей України. Тільки заспівали гімн. Хвилина вшанування загиблих. Починається тривога. Всі стоять. Хвилина вшанування загиблим скінчилась. Організатори просять усіх пройти в укриття або розосередитися на вулиці. Коли виходили в безпечне місце з Чернігівського обласного академічного українського музично — драматичного театру імені Т. Г. Шевченка, я задивилася на люстру. Така гарна, велика, кришталева, як у театрах. Хотіла сфотографувати, але подумала — повернусь і зроблю фото після повітряної тривоги. Все. Нема куди повертатись. Нема що фотографувати. Треба робити все відразу! Жити зараз!


Я це постійно кажу собі як мантру з 2014 року, після обстрілів рідного Донецьку. Нема що відкладати на потім… Вибух був поряд — 300 метрів. Шкода наляканих діточок, що плачуть та кричать. Страх дорослих людей які бігли, падали, молились. Відчуття, що час зупинився, і я ніби спостерігач за хаосом, і як я ненавиджу їх. Це було 11.27 ранку! Центр міста! Мені кричали «треба в укриття, зараз може бути ще приліт». Стою, бачу дим, листя падають від вибухової хвилі, чую крики. Я хочу мати суперсилу і повернути усі ракети їм назад. Я хочу, щоб жодна ракета більш не впала на нашу квітучу Україну і жодна дитина не проронила сльозинки від страху. Я не розумію, що могла загинути".
За словами Яловчак, вона відчуває біль, знаючи, що атака забрала життя людей і є поранені.

«Я просто вирішила не гаяти час, а сходити у Церкву, бо сьогодні велике свято — яблучно-медовий Спас! Він дійсно нас СПАС (зберіг). Треба робити все відразу! Жити зараз!

Тримаємось, гуртуємось, допомагаємо один одному та нашим захисникам. У красному колі наша машина, ми хотіли присісти поряд в кафе, але пішли в церкву… На Спас так і врятувались. Дива існують! Дякую Богу! Дякую ЗСУ"
Сообщает fakty.ua