Економічне керівництво України веде політику, яка загрожує авторитету та довірі до президента Володимира Зеленського. Таку думку, підкріплену викладками, висловив експерт, головний економіст «Праволiберального руху» Ярослав Романчук, наголосивши, що єдиний вихід із ситуації — звільнення керівництва економічного блоку Офісу президента та Кабінету міністрів.

«Наприкінці червня 2023 р. Міжнародний валютний фонд (МВФ) опублікував доповідь щодо України № 23/248. У ньому експерти фонду оцінили розвиток економіки країни, процес виконання взятих на себе зобов'язань, і навіть сформулювали прогноз до 2033 року. Основний висновок: „Україна залишиться країною загального державного інтервенціонізму. Вона буде на короткому борговому повідку ЄС-27/G-7, з неконкурентною податковою системою, несприятливим інвестиційним кліматом, домінацією великого українського та міжнародного бізнесу“. Поданий МВФ-ом варіант вселяє песимізм і певну приреченість», — зазначив Романчук.

Згідно з його висновками, на думку МВФ, яка була погоджена з українською економічною владою, українська економіка як мінімум до 2033 року залишиться повністю державною. Рівень держвидатків ненабагато знизиться в порівнянні з нинішніми «надхмарними» 66% ВВП у 2022 році та до 2033 року ледве досягнуть 41% (що буде все ще вище довоєнних показників). При цьому доходи від приватизації становитимуть лише 0−0,1% ВВП.

«Українська економіка на найближчі десять років залишиться повільною, яка хронічно відстає навіть від середніх стандартів ЄС. Після падіння реального ВВП на 29,1% у 2022 р. МВФ прогнозує зростання на 2% у 2023 р. і на 3,2% у 2024 р. У 2025 р. буде нетривале прискорення до 6,5% ВВП, а потім вісім років поспіль середньорічні темпи зростання української економіки протягом 8 років. Це більш ніж удвічі повільніше, ніж потрібно для досягнення заявленої президентом В. Зеленським мети в один трильйон доларів ВВП. З такою швидкістю Україна наздоганятиме нинішній рівень Румунії та Польщі понад 30 років», — констатував експерт.

Він також спрогнозував на найближче десятиліття та проблеми у сфері оподаткування, а також з інвестиціями — як внутрішніми, так і зовнішніми.

«Немає інвестицій — немає модернізації, немає економічного зростання. А ще немає потрібних темпів зростання продуктивності праці, а отже, підстав для підвищення зарплат та пенсій», — вважає економіст.

Згадує він і підтримувану МВФ «шкідницьку» грошово-кредитну політику НБУ, який підкилимно готує девальвацію гривні та стрибок інфляції в Україні.

«МВФ знайшов собі партнерів усередині України. Це керівництво Нацбанку (Андрій Пишний. — Ред.), Кабміну (Деніс Шмигаль. — Ред.), Мінфіну (Сергій Марченко. - Ред.), Мінекономіки (Юлія Свириденко. — Ред.), керівники економічних комітетів Верховної Ради, а також економічного блоку ВП (Ростислав Шурма. — Ред.). Ось така суперечлива ситуація. В. Зеленський виступає із чітким замовленням для уряду та парламенту: „Ми зробимо це українською аксіомою: свобода дає успіх. Це те, що переконує найбільше. Успіх. Це те, що потрібно всій нашій землі. Усьому нашому народу“ А ось все його економічне оточення разом із МВФ прийняло та проводить економічну політику проти аксіоми успіху Зеленського. Цей конфлікт можна вирішити лише одним способом — зміною керівників економічної команди України. Якщо таке не станеться, то економічна політика Кабміну/Нацбанку/МВФ неминуче призведе до обнулення політичного авторитету та довіри самого президента», — резюмував Ярослав Романчук.

Фото з ФБ Сообщает fakty.ua