Про жахливий випадок, який стався на столичній Воздвиженці, киянка Людмила Самсонова розповіла в Instagram. У цьому популярному серед мешканців міста та туристів місці її атакував збоченець. Кажуть, що ексгібіціоністи неагресивні, але це не завжди так. Про такий випадок уже писали «ФАКТИ», тоді ексгібіціоніст розстріляв двох поліцейських біля школи. Але повернемося до історії Людмили. Невідомий чоловік почав мастурбувати, а коли Людмила спробувала його відігнати, він на неї напав та вдарив. Інцидент стався серед білого дня і врятувала Людмилу лише ідея зняти збоченця на камеру. При спробі його сфотографувати нападник втік.

«Кричав, що я мразь і що мені можна „балдєть“, а йому ні, і що без таких, як я світ би був кращим»

«Я відпочивала у парку на Возвиженці, четвер, ранок, людей довкола не багато. Лежала на траві та заплющила очі хвилин на п"ять, та коли відкрила, прямо у моїх ніг стояв чоловік і дрочив.

Я підірвалася та почала проганяти його, схопила палку з землі, бо він йшов на мене і далі дрочив, казав «не смій». Та я посміла і вдарила його цією палкою. Він схопив мене, кинув на землю і вдарив.

Далі я намагалася зняти його на відео, бо в наш час тільки це ще хоч якось може вплинути та захистити мене.



Це таки трохи спрацювало, хоча обличчя мені не вдалося засняти, бо він почав уходити, кажучи що викине мій телефон. На останок мені кричав, що я мразь і що мені можна «балдєть», а йому ні, і що без таких як я світ би був кращим!

Чи варто казати в якому стані я була? Так! Я відчувала себе повністю незахищеною, тільки через те, що я народилася жінкою! Це не справедливо, образливо і страшно. Як жити далі? Які ще обмеження мені треба ввести в життя, де ще не ходити самій чи улюблене «як не провокувати». Бо всі ж так люблять казати «жертва сама винна!»…
Звісно я вирішила іти у поліцію. Сьогодні ми були у чотирьох відділках поліції! З кожного місця нас відправляли в інше, я думаю, з процесами у держслужбах всі ми знайомі. Бо заяву треба писати саме у тому відділку, до якого територіально «належить» місце події.


Тільки в четвертому, Подільському відділку, мені таки вдалося написати заяву. Та чи варто казати, що результату не буде ніякого, якщо самим не докласти зусиль? Сьогодні цю заяву будуть тільки оформлювати. А колись, потім, слідчий мене набере для уточнення деталей. Парк має камери, які легко можна відстежити. Маю відео повної статури цього «чоловіка». Та ще довго не забуду, як виглядав його член…"

Так Людмила кілька днів тому описала те, що сталося з нею, в Instagram. Розповідаючи «ФАКТАМ» подробиці того, що трапилося, постраждала зазначила, що відстежити нападника дуже складно, оскільки вона не має фотографій його обличчя.

- Я намагалася його сфотографувати, але він відвертався і погрожував, що викине мій телефон, — розповідає «ФАКТАМ» Людмила. — Це сталося вранці близько половини десятої. У вихідні на Воздвиженці зазвичай багато людей, а тут, у будній день, були тільки я та одна дівчина, яка займалася йогою. Поки я там сиділа, приходили та йшли інші люди, я бачила кілька пар із собаками. Але їх було небагато. Потім та дівчина теж пішла. Я була там одна, мабуть, 15−20 хвилин, не більше. Я розслабилася, заплющила очі. Відразу хочу сказати, що я була одягнена (це питання багато хто ставив після мого посту в Instagram). Я не дрімала, просто сиділа із заплющеними очима. Цей чоловік підійшов дуже тихо, мабуть, підкрався. Тому що я не чула його кроків. Коли розплющила очі, раптом побачила, як він стоїть прямо наді мною і мастурбує.

Як, напевно, багато хто з нас, з ексгібіціоністами я стикалася і раніше. І знаю, що зазвичай вони не нападають на людей. Якщо ти реагуєш агресивно, вони, як правило, просто йдуть. Але не цього разу. Цей йти не збирався. І коли я спробувала його відігнати, він на мене напав. Схопив, ударив і жбурнув на землю. Тоді я подумала, що зараз він мене уб'є або зґвалтує. Навколо нікого не було, мене не було кому захистити. І як я зі своїми 48 кілограмами могла б з ним боротися?

«Я зрозуміла, що запис або фото буде моїм доказом. І це спрацювало — він злякався»

- Ідея зафільмувати його на камеру прийшла несподівано — у той момент, коли я від його удару впала на землю, — продовжує Людмила. — За якусь секунду я зрозуміла, що запис чи фото буде моїм доказом. І це спрацювало. Насамперед тому, що він злякався злякалася. Він почав кричати, що зараз забере у мене телефон і викине його. Але сам цього не зробив і пішов. Він не хотів, щоб я сфотографувала його обличчя. І це мене врятувало.

Я потім ще довго приходила до тями після того, що сталося. Я насправді людина доволі обережна, не шукаю пригод, не ходжу одна в потенційно небезпечних місцях. І я навіть подумати не могла, що таке може статися на Воздвиженці серед білого дня. Страшно усвідомлювати, що це може статися будь-де і що ти абсолютно незахищений.
Людмила Самсонова
Я одразу пішла в поліцію. Прийшла до найближчого до місця події відділення (це був київський главк поліції на вулиці Володимирській), але мене відправляли з одного відділу до іншого, і в результаті патрульні відвезли мене до відділення на Михайлівській. Але там теж прийняти заяву не змогли, сказавши, що треба їхати до відділення у Подільському районі. Словом, це було непросто, але заяву я таки подала. Хоча, коли її писала, вже розуміла, що ніхто незацікавлений у тому, щоб дійсно цю людину шукати.


Справа ще й у тому, що навіть якщо його знайдуть, йому ніщо не загрожує. Тому що, згідно з нашим законодавством, його дії — це не більше ніж хуліганство. І ось це справді велика проблема. Я розумію це, коли читаю сотні повідомлень від людей, які зіткнулися з такою самою ситуацією. Мені пишуть, як на них нападали у парках, у транспорті, в інших громадських місцях. Як це відбувається не лише з жінками, а й із чоловіками. І з дітьми… Нападники відчувають безкарність, а більшість постраждалих навіть не звертаються до поліції, бо розуміють, що це марно. Інші звертаються та отримують відповідь із серії «Приходьте, коли вас уб'ють». Багато хто після такого довго не може прийти до тями. Бояться ходити вулицею, бояться заводити знайомства, починати з кимось стосунки…

Наразі, після розголосу, поліція тримає мою заяву на контролі. Буквально сьогодні, перед нашою розмовою, я була разом із поліцейськими на місці, де це сталося. Надії на те, що цю людину знайдуть, як і раніше, не багато. Але я бодай бачу, що поліція цим займається. І зараз мені хочеться надати розголосу цій проблемі. Підтримати всіх, хто таке пережив. Я не юрист, не політик і не знаю, як змінювати законодавство, посилюючи покарання за такі речі. Але тепер поставила собі за мету знайти людей, які мені зможуть у цьому допомогти.
Сообщает fakty.ua