Ввечері 5 липня в Шевченківському районному суді столиці пролунало кілька вибухів.

Невдовзі представники поліції заявили, що гранати начебто розірвав обвинувачений Ігор Гуменюк, доброволець батальйону «Січ». Він служив у Кураховому та Пісках, неподалік Донецького аеропорту. Під час мітингу 31 серпня 2015 року під час голосування у Верховній Раді за зміни до Конституції України щодо децентралізації, яким Рада дозволяла створення особливого режиму самоврядування в Донецькій та Луганській областях, стались сутички і вибухнула граната. Загинуло тоді четверо нацгвардійців, 140 осіб отримали поранення.

Підозру оголосили Ігорю Гуменюку, хоча він до останнього заперечував свою вину та просився на фронт до бойових побратимів.

Чоловік вже відсидів у СІЗО понад сім років. Цього дня суд мав продовжити слухання його кримінального провадження. Але Ігор, за даними міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка, кидав у спецпризначенців вибухівку, проте підірвався сам і загинув.

Батько загиблого добровольця Володимир Гуменюк стверджує — не вірить жодному слову представників влади ні про теракт, ні про втечу із суду! Відповідне звернення він опублікував в себе на сторінці у соцмережі.

«Пане Президент! До Вас звертається батько Ігоря Гуменюка, вбитого 05.07.2023 року у приміщенні Шевченківського суду міста Києва! Прошу вжити всіх заходів щодо об'єктивного та неупередженого розслідування загибелі мого сина, так як у мене є великі сумніви щодо того, як це висвітлюється представниками влади та засобами масової інформації. 05.07.2023 року мого сина було доставлено із державної установи СІЗО під конвоєм до державної установи Шевченківської суд міста Києва, куди без ретельної перевірки пересічний громадянин пройти не може, де відбулося судове засідання по продовженню терміну тримання під вартою, — пише Володимир Гуменюк. — Що саме сталося після засідання? Із виступу міністра Клименка перед журналістами про вибухи у суді він дізнався від жителів сусідніх будинків, а не своїх підлеглих, які конвоювали мого сина до суду. Як таке може бути? Далі з його слів, син забарикадувався в туалеті в залі суду, звідки кинув вибухівку під ноги конвоїрам, та попри всіх вискочив надвір. Із туалету залу суду є прямий вихід надвір — це серйозно так є?! Далі надворі знаходився начальник караулу, який зробив постріл вверх, після чого мій син повернувся назад у приміщення, і знову зумів поміж всіма конвоїрами забігти вже у інше приміщення, у якому знову встиг чимось забарикадуватися. Це також серйозно, чи міністр прямо в ефір каже неправду? Що робила в цей час група конвоїрів, яка була в приміщенні, і зі слів міністра, ніхто з них не постраждав, коли мій син, який мав ріст менше 1,6 метра, бігав між ними надворі і назад? Після того КОРД почав штурм приміщення, де був мій син, і він знову кинув вибухівку, від якої сам загинув, а два кордівці легко поранені, бо їх врятували щити. Якщо від перших вибухів ніхто не загинув, то від чого загинув мій син? Смерть була зразу, чи був важко поранений? Якщо поранений, то яка допомога була надана і чи надавалися взагалі?».

За словами батька загиблого, в Україні важкопоранених хлопців під пострілами з передової рятують, а в центрі Києва не змогли надати медичну допомогу його синові, якщо він був поранений.

«Чи вбитий пострілами з автомата? Звідки взялася вибухівка у приміщенні суду? Міністр знову буде брехати що виготовив сам із вилучених у його камері пігулок від ліків та пачки від чаю, які знайшли там? На даний час зареєстровано два кримінальні провадження — про спробу втечі з-під варти, та замах на життя співробітника правоохоронних органів. Я вимагаю відкриття ще одного — по факту умисного вбивства мого сина Ігоря. Почитайте коментарі громадян під усіма новинами — ніхто не вірить у те, що там показують та показують представники влади, яку Ви, як Президент, очолюєте».

Журналістка «ФАКТІВ» звернулась до Володимира Гуменюка розповісти більше подробиць резонансної справи, проте він відповів, що поки йому це важко.

«Переглянув деякі новини — а там маніпулювання та брехня. Виступ під судом міністра Клименка — це набір слів, після яких стало все зрозуміло».

На запитання чи вже бачив чоловік тіло загиблого сина, той коротко відповів, що поки ще ні.

Відзначимо, що затягування розгляду справи судом в Україні не є рідкістю, хоча і протирічить нормам Угоди про асоціацію з ЄС. Сообщает fakty.ua