Останнім часом в інформаційному просторі активізувалися розмови щодо можливості та доцільності проведення строкових парламентських виборів. Нагадаємо, що згідно Конституції чергові вибори повинні були б відбутися восени цього року, якби не війна. Проте під час дії режиму воєнного стану будь-які вибори в Україні неможливі. Але багатьом українським політикам, в яких потроху проходить шок від початку широкомасштабної агресії, не дає спокою теоретична можливість конвертувати свої уявні рейтинги у голоси виборців та депутатські мандати. Ми спостерігаємо, як окремі публічні персони, які зникли з інформаційного простору, хто за кордоном, хто в затишніших місцях на заході України, поступово повертаються та раптово стають визначними волонтерами та турботливими захисниками своїх потенційних виборців.

Амбіції політиків настільки застилають їм очі, що вони навіть не звертають уваги на заяву президента Зеленського про неможливість виборів під час війни, яку він зробив в інтерв’ю впливовому виданню The Washington Post. Не переконують їх і суспільні настрої — згідно опитуванню, проведеного Центром Разумкова на початку травня, переважна більшість українців (61,6%) висловилася за продовження повноважень чинної Верховної Ради до закінчення воєнного стану, скільки б він не тривав.

Знайшлися подібні політики й на Черкащині. Ще в квітні цього року українські ЗМІ повідомили про формування неприроднього тандему між Антоном Яценком, народним самовисуванцем від 200 округу та Віталієм Войцехівським, колишнім міським головою Золотоноші, який обрався від партії «Слуга народу». Що спільного може бути між цими політичними діячами, окрім «Партії регіонів», завдяки якій вони свого часу почали реалізовувати свої політичні амбіції?

За думкою політичного оглядача Юрія Саса, яку він висловив виданню 18000.com.ua, це перш за все намагання посилити свій вплив в базових регіонах, навіть якщо це призведе до конфлікту з президентською вертикаллю влади: «Насправді Антона і Віталія об'єднали конфлікти з головою Черкаської ОДА Ігорем Табурцем. Войцехівському той, судячи з усього, перейшов дорогу в кадровому питанні по Іркліївському риборозпліднику. А Яценкові — в питанні контролю над фракцією „За майбутнє“ в обласній раді».

Але конфлікти як виникають, так і закінчуються, особливо серед політиків. Значно серйознішою мотивацією може стати оцінка власних перспектив в політиці. А перспективи згаданих народних депутатів нагадують ранішній серпанок над річкою Золотоношкою: назагал — красиво, але розгледіти нічого не можна.
Тричі народний депутат від 200 округу Черкащини Антон Яценко останній час почав суттєво втрачати підтримку виборців через відверто антиукраїнські прояви, які дозволяла собі його темпераментна натура. І якщо раніше це можна було пояснити певним викликом та компенсувати потім грошовими знаками, то після початку широкомасштабної агресії з боку росії Антону Яценку згадали все: і зникнення після початку війни, і заклики до «недоцільності спротиву», і конфлікти з активістами, і нехтування державним гімном тощо. Послухати, якою була позиція Антона Яценка одразу після початку війни з розповіді міського голови Умані Ірини Плетньової.

До речі, місто Умань — центр 200 округу Антона Яценка.

Інша мотивація до «неприроднього блокування» у Віталія Войцехівського. В першу чергу, це образа. Образа на своїх однопартійців в Києві, які не підтримали його у політичній експансії на Черкащині та відстоюванні бізнес-інтересів у рідному Золотоніському районі. І тоді Войцехівський вдався до «шантажу», — він публічно проїхався по кадрових призначеннях президента в області.

І як результат, Войцехівського суттєво втратив у власних позиціях як в регіоні, так і на Банковій, в Офісі президента України, де нещодавно відбулися гучні кадрові зміни. Не додали популярності Віталію Войцехівському в київських політичних колах й журналістські розслідування, які викрили його можливу причетність до корупційних схем, тиску на місцевий бізнес та ухиляння від сплати податків. І хоча у депутата лишається запасний аеродром у вигляді міста Золотоноша, над яким він фактично зберіг контроль, політичне повітря київських пагорбів хвилює та п’янить сильніше, ніж рідна Черкащина. Хоча саме Черкащині відводиться ключова роль в майбутньому проєктові Віталія та Антона.

Попри передбачене скасування мажоритарних виборів та враховуючи особливості діючого виборчого закону України, який має іншу регіональну прив’язку, ніж попередній, планується зробити Черкащину (а саме, 197 та 200 округи) головним електоральним ядром проєкту та, в подальшому, спробувати залучити до нього інших мажоритарників від Черкащини. Переговори з ними, з різними результатами, вже ведуться. Враховуючи, що більшість мажоритарників Черкащини обрано від провладної партії «Слуга народу», подібний крок можна вважати цілком недружнім, або навіть агресивним у бік діючої влади.

Але це не спиняє Віталія Войцехівського, а Антону Яценку втрачати вже немає чого, крім мандату. Попри яскраву неприродність подібного блокування, яка вже навіть стала предметом народного фольклору, активна робота, після невеликої паузи, відновилася з новою силою.

Як розповідають наближені до одного з депутатів люди, політики нібито домовилися про наступний розподіл функціоналу: «Яценко взяв на себе первинне фінансування проекту до залучення головних спонсорів, а Войцехівський пообіцяв домовитися з Банковою та переконати Офіс президента в корисності подібного проєкту, а також відшукати потужних донорів, в тому числі серед місцевого бізнесу. Обговорюється навіть робоча назва партії: „Свої“ або „Місцеві“, що зумовлено намаганням створити у виборців Черкащини ілюзію причетності до політичного проєкту».

Цікаво, що основним інструментом партійного будівництва будуть звичні як для одного, так і іншого мажоритарника — вибудовування так званих виборчих пірамід. Простіше кажучи — чітку ієрархічну систему підкупу. І цей процес розпочався вже сьогодні — в соцмережах почали з’являтися репортажі про задарювання виборців брендованими подачками від команди Войцехівського. Й навіть без згадки «Слуги народу».

Чи зможуть стати «своїми» Віталій Войцехівський та Антон Яценко для виборців поза межами своїх округів — визначить час, політична воля та виборчий кодекс. Але те, що вони дедалі перестають бути своїми для колишніх політичних союзників стає вже очевидним. І, в залежності від визначення термінів проведення майбутніх парламентських виборів, союзу «токсичного» Антона Яценка та «корисливого» Віталія Войцехівського може бути відведена одна з двох ролей: або показове політичне знищення обох депутатів ще до виборчого процесу, як приклад для інших регіональних діячів, що мріють про самостійну гру, або знищення розтягнуте у часі, яке закінчиться нищівною електоральною поразкою. Але, як ми можемо спостерігати останнім часом, діюча влада більш схильна до швидких рішень. Сообщает fakty.ua