З початку повномасштабного вторгнення рф в Україну до лав ЗСУ приєдналось чимало відомих людей. Серед них Сергій Стаховський — тенісист, перша ракетка України, який зараз боронить Батьківщину в районі Бахмута.

На відео, яке опублікував проєкт «Український Свідок», — тенісист Сергій Стаховський. Повномасштабне вторгнення росії в Україну він зустрів у Дубаї, де відпочивав з родиною — дітьми та тепер уже колишньою дружиною, етнічною росіянкою. За тиждень до цього чоловік почав готувати документи для подачі в ТрО Голосіївського району м. Київ, але зібрати їх не встиг.

«Я думав, що у сусідів працює якась розвідка, — каже Сергій. — Вони мали бачити, що ми готуємось, записуємось в тероборону. Але вийшло не так».

У ніч проти 27 лютого повернувся в Україну — перетинав кордон, маючи з собою шоломи та бронежилети. Приїхавши в Київ, потрапив до елітного підрозділу. «Це була військова частина спецури, до якої додавали тероборону», — розповідає Сергій.
Там він прослужив три місяці, а далі мав зробити вибір: або підписати контракт до кінця воєнного стану, або скласти зброю. Маючи родину, яка живе закордоном, він вагався. Але врешті вирішив захищати країну. «Я народився в Україні, я люблю людей, які тут живуть, — каже він. — Тут поховані мої дідусь, бабуся, прабабуся. Це не про статус та медійність. В якомусь сенсі мене можна назвати націоналістом, я не розумію, як ми можемо капітулювати перед державою, яка пропагує ідеї, зовсім відмінні від наших».
Тепер, після 12 місяців війни, український тенісист боронить Україну в районі Бахмута. Варто відзначити, що сюди, в найгарячішу точку війни, Сергій приїхав за власним бажанням.

Сергій показав архівні кадри з полоненими бійцями ПВК «Вагнер», які розповідають про свої судимості та про те, як вони опинились на фронті.

«Їм на все пофіг, — каже Сергій. — Це вбивці та мародери, ґвалтівники. Якщо вони отримають зброю, то стають неконтрольованими звірятами. А якщо залишити їх озброєними в будинку з цивільними особами, то це кінець. Я б їх в полон не брав. Але наших, українців, ще багато в полоні, тому треба мінятись. На жаль, росіяни взяли дуже багато наших в перші три місяці війни».



Сергій розповідає, що в нашій армії набагато краща медицина. «Так, багато ампутацій, але поранені живі, — каже він. — А в росіян 70% поранених гине, бо росіяни просто не знають, що з ними робити. Це свідчить про рівень підготовки».

Частина жителів Бахмута, за словами Сергія, чекає на закінчення війни. Але є ті, кому вже байдуже: люди живуть без світла, води та інших базових умов, вони до всього апатичні.

«Ніхто росіян сюди не запрошував, — підсумовує свою розповідь Сергій. — Кожен має для себе чітко сформулювати, чим він може бути корисний. І байдуже: в окопі ти чи не в окопі. Це наша держава, нам тут жити».

Нагадаємо розповідь Героя України Євгена Соловйова про унікальну повітряну операцію: «Ракета поцілила в наш вертоліт, коли ми вивозили поранених з оточеного Маріуполя». Сообщает fakty.ua