Те, що розпочалося як запланована рф триденна військова операція у лютому минулого року, ось-ось увійде в другий рік великих бойових дій. Не варто очікувати, що найближчими місяцями відбудеться якесь суттєве довготривале врегулювання між росією та Україною. Про це у статті для Arab News пише старший співробітник американського Hudson Institute Люк Коффі. Він вважає, що є чотири події, на які слід звернути увагу.

«Перше місце, за яким слід стежити, — це район навколо міста Бахмут на Донбасі на сході України. Протягом декількох місяців російські війська — в основному з приватної групи «Вагнер» — безуспішно намагаються захопити місто. Для України пріоритетом буде утримання оборонних рубежів поблизу Бахмута та прилеглих районів. Обидві сторони платять високу ціну в цій битві. Тисячі солдатів загинули, Бахмут фактично зрівняний з землею, і в місті залишилося лише близько 10 000 з його довоєнного населення у 80 000 осіб. Хоча Бахмут не має великого військово-стратегічного значення, обидві сторони надають йому символічного значення. Пригожин, російський олігарх, близький до кремля, який очолює групу Вагнера, гостро усвідомлює, що на кону його репутація. Невдача в захопленні міста означатиме значну втрату впливу в москві. Тим часом, після сміливого візиту президента Володимира Зеленського до Бахмута минулого місяця залишити місто росіянам було б психологічним ударом для українського народу.

По-друге, якщо українцям вдасться стабілізувати ситуацію навколо Бахмута, цілком ймовірно, що в центрі їхньої уваги буде контрнаступ на півдні. Метою Києва буде вбити клин між підконтрольним росії Маріуполем і кримським Перекопським перешийком. Це означає наступ з боку Запоріжжя з головною метою — Мелітополь на півдні. Його звільнення перерізало б навпіл російський сухопутний міст до Криму і поставило б Україну на ударну відстань від багатьох військових об'єктів на півострові. Сам Мелітополь вже знаходиться в межах досяжності українських реактивних систем залпового вогню, а регіон навколо міста є осередком активності опору. Час буде мати вирішальне значення".
Третій сценарій, за яким слід спостерігати, пише експерт, це новий російський наступ з білорусі. «Мінськ вже зіграв корисну роль для росії як перевалочний пункт для її військ на початкових етапах кампанії в лютому. Зараз зростають побоювання, що білоруська влада може підняти свою співучасть у російському вторгненні на наступний рівень, віддавши наказ власним збройним силам напасти на Україну. Як показали події минулого року, політикам необхідно зробити все можливе, щоб підготуватися до будь-якого розвитку подій. Якщо це станеться, є два можливих варіанти. Може бути ще один штурм Києва, або може бути штурм Західної України з метою перервати лінії постачання НАТО з Польщі та Румунії. Жоден з цих варіантів навряд чи буде успішним, але обидва спричинять достатньо проблем для України, щоб її сили довелося відволікти з інших точок уздовж лінії фронту.

Останній розвиток подій, на який слід очікувати у 2023 році, — це введення в конфлікт іранських балістичних ракет. Сотні побудованих в Ірані дронів-камікадзе Shahed-136 вже були використані для нанесення ударів по цивільній інфраструктурі України. Хоча українська протиповітряна оборона збила багато з них, безпілотники, які змогли вразити свої цілі, завдали значної шкоди. Значна частина України переживає віялові відключення електроенергії. Ракети, що постачаються Іраном, такі як Fateh-110, не змінять ситуацію в Україні, але вони зроблять життя українців набагато складнішим і небезпечнішим".

Однак, констатує Люк Коффі, одне можна сказати точно: не варто очікувати, що найближчими місяцями вдасться досягти якогось значущого й довготривалого врегулювання між росією та Україною. Малоймовірно, що 2023 рік буде роком миру.

А на думку радника глави МВС України Вадима Денисенка, у 2023 році є шанси зламати путінізм. Не росію, поки що, а саме путінізм.
Сообщает fakty.ua