Військові історики століттями вивчатимуть війну, яку путін розв'язав проти України. Але як досвід, як не потрібно воювати. Його нова тактика, що полягає в бомбардуванні українських міст — це ще один відчайдушний і ганебний гамбіт, який, найімовірніше, вилізе боком. Про це написав у статті для Washington Post науковий співробітник Council on Foreign Relations Макс Бут.

«Від 24 лютого під час наступу на Київ російські військові виявилися нездатними синхронізувати або забезпечити швидкі повітряні та наземні операції, — вважає Макс Бут — Вони навіть не змогли забезпечити панування в повітрі, що є обов'язковою умовою військової ефективності приблизно з 1939 року. З іншого боку, українці показали себе майстрами тактики «вдарив і втік», використовуючи портативні західні ракети, такі як «Джавелін» і «Стінгер».

До середини квітня Путін відмовився від невдалого штурму Києва і зосередив свої сили на сході. Це був єдиний раз, коли у росіян все пішло як треба: їм вдалося використати свою перевагу в артилерії, щоб повільно витіснити українців з Луганської області до початку липня. Але потім українці почали отримувати американські високомобільні артилерійські ракетні системи (HIMARS), і все змінилося. Українці змогли зупинити безперервний дощ російських снарядів, цілячись по складах боєприпасів та командних пунктах. Росіяни так і не пристосувалися.
На початку вересня росіяни припустилися ще однієї великої помилки: перекинувши сили зі сходу для захисту від українського контрнаступу на півдні, вони були захоплені зненацька, коли українці почали несподівану атаку навколо Харкова. Українська армія звільнила тисячі квадратних миль території і змусила російські війська відступити. У відчаї путін віддав наказ про «часткову мобілізацію» військової сили 21 вересня. Це було чергове фіаско. Цілком ймовірно, що більше російських чоловіків втекли з країни (щонайменше 300 000), ніж вступили до армії. Уряд вдався до того, що відправив поліцію і солдатів полювати на потенційних призовників".
За словами Бута, не дивно, що так мало росіян хочуть служити. Адже цинкові труни вже повертаються додому з тілами ненавчених призовників, яких кинули на лінію фронту, щоб зіткнутися з перевіреними в боях українцями.

«Російські призовники можуть з таким же успіхом відправлятися прямо в морг. Путін продовжує робити помилки. 30 вересня він оголосив про анексію чотирьох українських областей, які його війська не повністю контролюють, і викинув погрози ядерної війни, якщо Захід не дозволить йому вийти сухим з води. Це не зупинило ні українського наступу, ні західної підтримки його. 10 жовтня, після вибуху, який сильно пошкодив міст, що з'єднує Крим з материковою частиною росії, путін почав використовувати ракети і безпілотники для атак на українські міста. У понеділок, 17 жовтня, рій безпілотників-камікадзе іранського виробництва завдав удару по Києву. Це нагадує «війну міст» іракського лідера Саддама Хусейна проти Ірану, що розпочалася у 1984 році. Розпочавши загарбницьку війну, яка виявилася для нього невдалою, Хусейн вдався до бомбардувань міст в надії зламати волю Ірану до боротьби. Але «війна міст» провалилася, вона просто призвела до іранської відплати. Так само і німецькі бомбардування Лондона у 1940−1941 роках, а також у 1944−1945 роках ракетами V-1 та V-2 лише прискорили падіння Гітлера.
Насправді, за останні 100 років практично немає свідчень того, що бомбардування з метою терору було переможною тактикою у війні. Звичайний результат — об'єднання населення на противагу нападникам. Якщо путін не застосує ядерну зброю, він буде різко обмежений у тому, скільки руйнувань він може завдати, тому що українська протиповітряна оборона залишається в робочому стані і посилюється західними системами, такими як німецька IRIS-T. Новий російський командувач в Україні незабаром виявить, що це не так просто, як бомбардування безпорадних сирійських повстанців. Якщо путін дійсно впаде у відчай, він може вдатися до тактичної ядерної зброї, але це дуже ризикований варіант, який може мати зворотні наслідки у разі військової відповіді НАТО".

На жаль, констатує експерт, попри усі невдачі, яких зазнала росія, немає жодних ознак того, що путін готовий відступити. Без сумніву, він все ще сподівається на те, що опір впаде протягом зими. Намагаючись посилити тиск, він націлився на електричну інфраструктуру в Україні й перериває постачання російського природного газу до Європи.

«Ніхто не може сказати напевно, чим закінчиться ця війна — але з кожним днем стає все більш імовірним, що путін не буде задоволений її результатом», — переконаний Макс Бут.

Раніше воєнний експерт Петро Черник розповів «ФАКТАМ», чи запустить рф конвеєр з виробництва ракет, про кінець правління путіна та що означає для нас оголошення росією так званого «воєнного стану» на тимчасово окупованих терористами територіях України.
Сообщает fakty.ua