З окупованого Херсона в Запоріжжя довелося виїхати відомому волонтеру дяді Гриші, повідомляє «Суспільне Запоріжжя». Із собою він вивіз майже півмільйона гривень, зібраних на потреби ЗСУ — причому пожертви йому давали навіть московитські солдати. А від початку російсько-української війни у 2014 році він зібрав і передав на потреби армії близько 5 мільйонів гривень.

Херсонцю Григорію Янченку влітку виповнилося 75 років, але енергії у нього вистачить на кількох молодих. Ще за СРСР служив у Псковській повітряно-десантній дивізії. Потім працював будівельником, 30 років тому через нещасний випадок втратив обидві ноги та практично всі пальці на руках. До російського вторгнення торгував газетами-журналами, що давало невелику прибавку до пенсії. А з початком війни — подався у волонтери.

Ще у квітні 2014 їздили на адмінкордон із Кримом — возили гостинці бійцям, що там стояли. З волонтерами їздили діти — давали концерти. Причому з-за іншого боку кордону ці концерти слухали й «зелені чоловічки». Потім війна охопила й Донбас — і допомога дяді Гриші знадобилася й там. Возили одяг, цвяхи, харчі, смаколики, листи й малюнки від дітей, паски й крашанки на Великодні, засоби гігієни. А якось побачив, як дівчата-медики нічого не змогли собі вибрати з привезеного ним, то ще й спеціально жіночу білизну купував. І таких поїздок було близько двох сотень. За волонтерську діяльність йому надали звання Почесного громадянина Херсону, він став переможцем Національного конкурсу «Благодійник року», двічі був відзначений нагородою «Народний герой України».

За волонтерську діяльність Григорію Янченку надали звання Почесного громадянина Херсону, він став переможцем Національного конкурсу «Благодійник року», двічі був відзначений нагородою «Народний герой України»

Коли московити окупували Херсон, волонтерську діяльність припиняти не став. Збирав гроші біля ринків. А до пластикового відра для пожертв додав ще колонки, з яких лунали українські пісні: марші, патріотичні пісні, зокрема «Червона калина», «Черемшина», навіть гімн України! Було страшно: «Вранці їдеш на роботу — і не знаєш, повернешся додому чи ні». Окупанти вимагали у нього зняти блакитний берет, наказували не транслювати гімн України. А деякі — самі жертвували хто сто, хто двісті гривень. «Я їду з піснями, а вони йдуть назустріч і кидають мені у відерце гроші — 200 гривень, 100 гривень. Говорять: «Це на нашу погибель». Я кажу: добре, добре. «Дєда, а коли ж ваші прийдуть?» Я кажу: «Скоро прийдуть». А вони: «Боже, ми вже чекаємо, щоб тікати додому», — цитує дядю Гришу «Суспільне Запоріжжя».

Знайомі пенсіонери за його порадою отримували російську допомогу, щоб хоч як прожити, але значну її частину передавали волонтеру. А той міняв рублі на гривні й пересилав через фронт друзям волонтерам — ті використовували їх на допомогу нашим військовикам.

Московити та їх прислужники кілька разів попереджали інваліда-візочника, що за свої пісні той може загриміти «на підвал». І ось у вересні до нього підійшов чоловік із посвідкою фсб і натякнув, що лишився дяді Гриші день-два. Тому спочатку волонтера у себе сховав товариш, який домовився за переправку його катером до Олешок — на лівий берег Дніпра — і подальший маршрут. Кілька днів пожив у товариша, потім той довіз його до катера. З Олешок колона біженців добралася до Василівки, через яку окупанти випускали людей на Запоріжжя. Та вже за Василівкою, у «сірій зоні», їх авто догнали, зупинили й наказали повертатися. Але все ж водію якось вдалося домовитися й доїхати до Запоріжжя. Гроші, які не встиг передати з окупації, волонтер зумів перевезти із собою.
Свою волонтерську діяльність Григорій Миколайович продовжує в Запоріжжі. Йому пропонували перебратися подалі від обстрілів, та він вирішив лишитися в місті. Друзі-волонтери влаштували його у волонтерському центрі «Солдатський привал», керівниця якого Галина Гончаренко брала участь у «спецоперації» з перевезення дяді Гриші на «велику землю». А він вже продовжив свої поїздки до військовиків — побував у Миколаєві, передав бензопилу, маскувальну сітку, вирішив якісь питання. І тепер переймається тим, що на зиму його підопічним потрібні буржуйки. І чекає на звільнення Херсонщини.

Як раніше повідомляли «ФАКТИ», під ракетний удар по гуманітарній колоні під Запоріжжям потрапив волонтер, який під обстрілами вивозив людей з окупованого Мелітополя.

Відео Суспільне Запоріжжя Сообщает fakty.ua