Журналіст й експерт Лабораторії законодавчих ініціатив В'ячеслав Шрамович висловив свою думку щодо статті Washington Post про те, як адміністрація Зеленського ігнорувала попередження про вторгнення, а потім «заради людей», терапевтично, не говорила про реальність загрози.

«На початку грудня 2021 я телефонував товаришу з однієї танкової бригади і питав: «Ну що ви, підготовка повним ходом?» Він відповідав: «У сенсі? Я в Києві. Нас усіх пустили по домах перед Новим роком». Півтора місяця до вторгнення? — написав В'ячеслав Шрамович. —  В інтерв'ю WP з Зеленським є пряма згадка аеродрому Гостомель, про який попереджали як про об'єкт російського десанту. У відповіді Зеленського Гостомель не згадується жодного разу. Він говорить про що завгодно: про Бориспіль, про те, що росіяни йшли тими ж дорогами, що і німці під час Другої світової війни, про загрози його життю. Але не про Гостомель по суті, ні слова. А десант на Гостомельський аеродром стався у перші години вторгнення, я бачив гелікоптери з десантом і літаки, які їх прикривали, бачив дим зі сторони Гостомеля і чув звуки бою там. Те, чого я не бачив, це роботи наших ППО, хоча б з «Іглами», яких тут, якщо вірити, що справді готувалися, мали б бути сотні.

У підсумку в перший день десант росіян в Гостомелі перестріляли, дякувати нацгвардійцям, 95-й бригаді, «Альфі» і добровольцям від ГУР. Там реально було сафарі на російських «ВДВ», які готувалися брати Київ, але їх розвалили в посадках Бучі. Смішно зараз дивитися, як росіяни з цього роблять міф про «готомельських вітязів» без реальних учасників, бо майже всі загинули. Але. Гостомель саме тоді став точкою на мапі, туди йшла одна з російських колон з півночі (про те, що росіяни будуть йти звідти, мало б бути очевидно, коли з'явилися фото понтонних переправ недалеко від Чорнобильської зони), і він багато в чому визначив долю Бучі та Ірпеня. Інша колона пройшла трохи західніше до Бородянки й також повернула до Бучі, а частина просувалася до Макарова".

За словами Шрамовича, величезний вклад в оборону країни в перші дні вторгнення зробила 72-а бригада, яка за таких умов змогла відстояти Київ, відбила прорив на Мощуні й далі воювала, як боги війни.

«Ця піхота «чорних запорожців» реально врятувала Україну. Але вони не могли тримати все. Повертаючись до підготовки до вторгнення і до долі Бучі — є велике відео про те, як 3 березня білоруські добровольці обороняли Бучу зі сторони Ворзеля на комплексі «Villa San Marino». Хлопці з РПГ проти десятків БМД і БТР (та сама інша колона зі сторони Бородянки). Без шансів, у них були загиблі, ледь вижили. Як так, що з цього боку у нас не було кадрових протитанкових підрозділів? Саме звідси в Бучу зайшли росіяни, які потім, 4 березня, розстріляли 8 тероборонівців на Яблунській. Звідси почалася Буча як воєнний злочин. Це питання до політичного керівництва, не до військових.
І тут вертаємось до того, чи змінило б щось попередження. Якби хтось сказав жителям Бородянки 23 лютого: «Тікайте, тут скоро будуть падати авіаційні бомби ФАБ-500», або жителям Бучі: «Тут будуть розстрілювати, якщо ви просто ідете чи їдете велосипедом», ніхто б, звичайно, не повірив. Але це те, що сталося.

Це те, що можна було очікувати, про що попереджав, наприклад, голова військової розвідки Буданов, всі західні спецслужби, багато журналістів. За пару місяців до. Тобто, якби у жовтні почали готувати людей до цього, то у лютому, можливо, хтось у Бородянці та Бучі й усвідомив би, що варто евакуюватися 24 лютого. Однак в адміністрації Зеленського вирішили, що не треба надто рано лякати народ. Не треба стресувати жителів Бучі за пару тижнів до того, як там почнеться геноцид. Немає сенсу говорити жителям Ірпеня, що скоро по їхньому місту буде проходити лінія фронту і все, що за «Жирафом», будуть крити з мінометів.

Тим більше, що є потужний перемовник Андрій Єрмак, який відповідає за переговори з російською стороною і вже домовився про суперуспішне перемир'я на Донбасі з липня 2020 року (як там воно, до речі, все таке ж всеохопне?). І от в таких умовах, коли людина, яка відповідала у Зеленського за контакти з росіянами, зізнається, що «ми до останнього не вірили, що це станеться», у цивільних втратах звичайно ж винувата не влада, яка героїчно залишилась у Києві, а самі бучанці, які «не захотіли виїжджати».

У тому, що їх убили, винні бучанці, гостомельці, ірпінці та жителі Бородянки. Могли б самі прорахувати, як будуть іти колони росіян під час вторгнення, «якого не буде».
Наприкінці журналіст поділився фото та історією загибелі знайомих — однокласника-поліцейського Юрія Чабаха і сусіда Сергія Семенюка з матір'ю.


«Юру Чабаха і Сергія Семенюка убили росіяни у березні, а мати „Семена“ померла без медичної допомоги на самому початку окупації, 3 чи 4 березня, — написав В'ячеслав Шрамович. - Її тіло довго не могли вивезти, щоб поховати, і вона лежала разом з іншим убитим російськими „десантниками“ (важко їх серйозно вважати військовими) в мікроавтобусі біля будинку. І так, я покладаю відповідальність за це в тому числі на Зеленського і його геніального перемовника Єрмака. Як і за решту сотень життів у Бучі, Ірпені, Бородянці, Ворзелі, Катюжанці, Макарові, Мощуні. Про вторгнення я дізнався десь о 1-й ночі 23 лютого з одного пабліка орків і повідомлення „Z — заходим“. Для мене до цього часу дивно, що інфу про це я отримав від росіян, а не офіційно від української влади. Напевно, там не хотіли мене стресувати».

Нагадаємо, на території Бучі під Києвом знайшли та ідентифікували 458 тіл людей, які загинули під час російської окупації.

Фото зі сторінки В'ячеслава Шрамовича у Facebook Сообщает fakty.ua