У Крижополі на Вінниччині поховали Мирослава Зарицького. Він був навідником мотострілкової роти. Важке поранення воїн отримав біля села Времівка Донецької області, де продовжуються запеклі бої, був госпіталізований до запорізької лікарні. Однак поранення були несумісними з життям…

«Мирослав віддавав перевагу вивченню гуманітарних предметів, що, певно, теж впливало на формування у Мирослава активної громадянської позиції. В усіх шкільних справах сина постійно підтримувала мама, — повідомляє місцеве видання «Сільські новини». — Зрештою, вона жила своєю кровинкою, і своєю безмежною материнською любов’ю вчила любити і його — любити людей, рідних, друзів, свою маленьку батьківщину та рідну Україну. А ровесники Мирослава, особливо дівчатка, менші, завжди знали: якщо потрібно, він допоможе, захистить.

З таких виростають наші герої. І то найбільша несправедливість у світі, коли гинуть вони на полі бою, коли мама хоронить свою дитину, коли їй залишаються лише пам’ять і фото — разом з гірким болем і розбитим серцем — допоки віку".
Після школи Мирослав закінчив технікум, працював у Держгеокадастрі, у ПрАТ «ПК «Поділля». І все було б добре, якби не війна…

У 2014−2015 роках перебував у зоні проведення АТО/ООС у Луганській області — захищав територіальну цілісність України. Після того був на заробітках у Чехії.

«З перших днів повномасштабного вторгнення російських військ в Україну — він на війні, — повідомляють „Сільські новини“. - За всі її місяці не довелось жодного разу побувати вдома, побачитись з рідними, обійняти матусю, дружину… У важкому бою поблизу Времівки Волноваського району Донеччини він отримав важке поранення, був госпіталізований, але всі вірили, що він — такий сильний і мужній — вийде переможцем з отого бою зі смертю. Не судилося. І тепер вони там мають бити ворога — і за нього. У соцмережі навіть фото снаряда є з написом: „За Мирослава Зарицького“. Тепер у Мирославчика, Мирошки — так його кликали й просили рідні прокинутися і встати у страшні хвилини прощання — є найболючіше місце у всесвіті, де він спочиватиме під прапором своєї України. А в мами — теж такий прапор, яким затуляла вона на кладовищі своє роз’ятрене і розбите серце, коли вручили їй стяг на знак пам’яті про сина».
Рідні прощаються з героєм
Сообщает fakty.ua