«Він так і не побачив новонародженого сина»: на Вінниччині поховали захисника «Азовсталі»

1 липня у Качківці на Вінниччині провели в останню путь загиблого в боях за «Азовсталь» Пантелеймона Собка. Він не виходив на зв’язок два місяці. Батьки, ховаючи розпач, організовували чергові поставки продовольства і всього необхідного на передову. Притискаючи півторамісячного сина Микиту до грудей, якого так і не встиг побачити тато, молилась дружина Юлія. Усі вірили у диво, але воно не сталось. Наприкінці червня стало відомо, 23-річний боєць з позивним «Лімка» загинув. Про це повідомив товариш загиблого капелан Анатолій Кушнірчук.
«Головний корабельний старшина 9-го дивізіону надводних кораблів і катерів ВМС ЗСУ в Азовському морі. Я не можу повірити в те, що тебе вже немає. Здавалось, недавно бачилися у Маріуполі на кораблі. Очі горіли від того, що ти служиш у ВМС, хвалився, що одружився та маєш гарні плани на службу і сімейне життя. Брат Пантелеймон віддав своє життя за Маріуполь і «Азовсталь». Він так і не встиг стати капітаном великого флагмана, насолодиться сімейним життям та дожити до моменту, коли вперше візьме свого новонародженого сина Микиту на свої руки. Болить невимовно…

Згадайте у молитвах його дружину з дитям, батьків та усіх рідних, чиє серце розірване зараз на шматки. Попросіть щиро у Бога здійснити його мрію — «Маріуполь — це Україна! Азовське море — домівка наших Збройних сил ВМС». Мав за честь знати особисто, бути поруч та всебічно підтримувати. Герой. Без перебільшення. У Бога завжди живий".

Пантелеймона Собка провели в останню путь у Качківці на Вінниччині
Під час прощальної церемонії, коли тіло воїна наближалось до рідної домівки, з неї почувся плач маленького сина Микити, якого так і не довелось побачити молодому татусеві.

«Плаче маленький „Ліма“, його копія», - говорили зі сльозами на очах присутні жінки, — пише місцеве видання «Ямпільські вісті». — Після прощання до громади звернувся батько Героя Юрій Собко, який закликав людей до згуртування: «Єднайтеся люди у цей складний час, прощайте один одного, не соромтесь просити пробачення. Діти, телефонуйте до батьків, рідних. Цінуйте кожну хвилину життя».