82-річний киянин Володимир Цвілодуб невпинно працює щодня по 12 годин на добу. Для фронту він пошив понад 300 спальних мішків та 1900 похідних солдатських «шаф». Зручність баулів вже відчули майже 2000 бійців, в яких вони зберігають особистий скарб. Парамедики, госпітальєри, фронтові медики оцінили й безкаркасні ноші, які виготовив невтомний волонтер.
«За фахом я радіоінженер, понад 35 років пропрацював конструктором на заводі „Арсенал“. Вільний час проводив у мандрах, а коли роки взяли своє, почав шити туристичні намети, — каже „ФАКТАМ“ Володимир Цвілодуб. —  А з початку війни вирішив допомагати військовослужбовцям, аби наблизити перемогу. Проживаю у столиці, але співпрацюю з вінницькими волонтерами. Свою квартиру переобладнав під швейний цех, шию на старенькій машинці покійної дружини».
Коли рашисти напали на Україну 24 лютого, зізнається співрозмовник, кожна ніч для нього нагадує страшні кадри фільму жахів. Попри поважний вік, Володимир Цвілодуб спускається в укриття, коли чує сирени, а весь інший час працює на армію.
"Вирішив допомагати військовослужбовцям, аби наблизити перемогу", - каже Володимир Цвілодуб

«Одного дня ворожа ракета впала від мого будинку за 300 метрів, добре, що її збили наші військові, — згадує пенсіонер. — Але все ж вона трохи пошкодила сусідський дім. Тому я добре налякався. І, щоб заспокоїтись, сідаю за машинку. За день шию по 10 нош. Вони м'які й компактні, поміщаються в кишеню. Завдяки ним можна однією рукою тягнути пораненого, а іншою відстрілюватись. Крім того, шию баули місткістю 120 літрів, 50 літрів. Це так звані військові сумки, що регулюються на лямках для того, аби хлопці могли змінити позицію, а речі не були у мішках. Тканину для роботи я купую сам, роблю викройку і шию. Лише в неділю дозволяю собі повноцінний вихідний. Після прогулянки Києвом я відчуваю себе повним сил та енергії, аби знову цілий тиждень працювати й допомагати армії».
Сообщает fakty.ua