День 7 листопада у народі відомий як Дідівські плачі. У церковному календарі день присвячений мученикам за віру Маркіану, Мартирію та Анастасію, але за народними традиціями цього дня згадували всіх близьких, чий земний шлях завершився. Зі зрозумілих причин день проводили в сльозах, від чого і з'явилася назва.



День поминання померлих зазвичай розпочинали з молитви у церкві, а звідти вже йшли на цвинтар. На відміну від інших поминальних днів на кладовищі не затримувалися: наводили лад на могилі, запалювали свічку, згадували добре з земного життя покійного, а потім поверталися додому. Ні їсти, ні пити біля могили не залишалися. Накривали стіл уже вдома, символічно виділяючи трохи їжі покійним близьким.

У скорботний день не займалися торгівлею, не планували переїзд і не розпочинали нових справ. Хорошим вчинком вважалося нагодувати цього дня нужденного або будь-яким іншим чином допомогти йому, принести пожертвування до храму.

Вважалося, що на Дідівські плачі встановлюється особливий зв'язок із померлими. Вони можуть з'явитися уві сні чи у видінні, дати мудру пораду, відмовити від поспішного рішення. Тому люди намагалися витлумачити все, що можна було сприйняти як знаки згори: падіння предметів, зниклі або, навпаки, несподівано знайдені речі, згадані фрази покійного.

У народі казали, що на Дідівські плачі не тільки люди журяться за рідними, а й природа заливається сльозами. В цей день часто йшов дощ або навіть сніг з дощем. Вважалося, що якщо дощу все ж таки немає, то прийде люта зима з сильними морозами.

Нагадаємо, 8 листопада у церковному календарі — День великомученика Димитрія Солунського. Окрім подвижника християнства із міста Салоніки цього дня поминають усіх тих, хто загинув, захищаючи від ворога рідні міста, хто визволяв полонених та допомагав їм повернутися додому.

Фото Сергія ТУШИНСЬКОГО, «ФАКТИ» Сообщает fakty.ua