Нещодавно американське видання The Washington Post опублікувало досить суперечливу інформацію про перекидання російських військ до кордону з Україною. Своєю чергою речник ДПСУ Андрій Демченко повідомив, що у безпосередній близькості від кордону прикордонники не спостерігають руху техніки чи живої сили противника.

У Міністерстві оборони заявляють, що на початок листопада 2021 року біля нашого кордону та на тимчасово окупованих Росією територіях зосереджено угруповання військ загальною чисельністю близько 90 тисяч осіб. До його складу входять війська 8-ї, 20-ї армій Південного та Західного військових округів, а також сили та засоби Чорноморського флоту РФ. Також поблизу українського кордону базуються окремі з'єднання та частини 4-ї та 6-ї армій ВПС та ППО. На тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей розгорнуто та діють два армійські корпуси російських окупаційних військ.

Про те, яка сьогодні ситуація на Донбасі та біля кордонів України, «ФАКТИ» запитали у спікера міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm Михайла Макарука. Також ми поговорили про нового міністра оборони Олексія Резнікова, про те, чому був відправлений у відставку з посади міністра оборони Андрій Таран, про турецький безпілотник «Байрактар» та ще багато про що.

Зокрема, Михайло Макарук вважає, що жодного загострення на фронті сьогодні немає, а розмови про перекидання російських військ до українського кордону — це кремлівський фейк.

«Якщо окупанти пустили чергу з автомата поверх голів, то це не вважається обстрілом»

— Те, що Росія накопичує війська біля наших кордонів, це насправді триндеж з боку росіян, — упевнений Михайло Макарук. — Ніхто там нічого не накопичує. Вони просто намагаються нагнітати паніку. Зараз на Донбасі все те ж саме, що й було раніше.

Я вам хочу розповісти, як народжуються подібні вкидання про нібито нарощування військ на кордоні. Залізницею йдуть один потяг або два — вісім — десять вагонів. Така невелика кількість вагонів із військовими чи озброєнням для проведення інформаційної операції обходиться порівняно недорого. І ось ці два потяги починають ганяти вздовж нашого кордону: туди-сюди. Звісно, на ці дивні маневри звертають увагу. Починають фотографувати ці потяги, фотографії з'являються у соцмережах. Таким чином і нагнітається атмосфера.

— А що скажете про навчання, які проводяться біля українського кордону?

— Вони там завжди проводяться. Це елемент шантажу. Росія завжди любила усіх шантажувати. Європу вони шантажують, мовляв, ви, гади, без російського газу будете мерзнути. Але при цьому думають, як його все ж таки продати. У росіян завжди та сама проблема — низькі ціни на енергоносії. Ось ці товариші й намагаються у будь-який спосіб зробити ці ціни вищими.

Нас вони намагаються шантажувати уявним чи реальним нарощуванням військової загрози. Насправді ж відбувається війна, зав'язана на грошах. Ідеологічна складова у них на другому місці. Воюють вони завжди за гроші, за ресурси чи за землі.

— У ЗМІ з'являється інформація, що останніми днями побільшало обстрілів української території…

— Ні. Я вам серйозно говорю: жодного загострення саме зараз не відбувається. Все продовжується так само, як і було останнім часом. Так, у нас громадяни більше довіряють даним ОБСЄ. Але, розумієте, там мають свої підрахунки. Наприклад, якщо окупанти пустили чергу з автомата поверх голів, це не вважається обстрілом. А ОБСЄ цю автоматну чергу іноді може врахувати як обстріл, а іноді й не згадати про неї у рапорті. Ось ми й бачимо у ЗМІ начебто різні цифри про кількість обстрілів. Але насправді їхня кількість може бути майже однаковою в різні дні.

— Чи не планується нове загострення з боку Росії найближчим часом?
— Росіяни ніколи не переходитимуть до активної фази військового загострення в осінній період. Річ у тому, що вони ще не відійшли від принципів формування радянської армії. Ви пам'ятаєте, що в армії СРСР відбувалося після жовтня? Йшли дембелі, приходили «духи» (солдати першого року призову. — Авт.). А «духи» ще не підготовлені до воєнних дій. Інших підготовлених військових кадрів у Росії майже немає, якщо ми говоримо про регулярну армію. З контрактниками ж у них зараз дуже велике напруження. А строковики (солдати строкової служби. — Авт.) зовсім зелені. Навіть у Першу чеченську війну, де російський солдат зганьбився на повну, їхнє військове командування давало хоча б якийсь час, щоб підготувати новобранців. Ось і зараз їм потрібен якийсь час для того, щоб підготувати молодняк до війни. Сенсу відправляти зовсім ненавчених солдатів під кулі немає ніякого.

«Таран як військовий — хороший фахівець. А ось як у менеджера в нього не вийшло»

— Розкажіть, що сталося у Старомар'ївці? Спершу з'явилася інформація, що українські війська туди увійшли. Навіть, за інформацією журналіста Юрія Бутусова, почали перевіряти документи у мешканців села. А пізніше відбулося офіційне спростування.

— Місцеві жителі попросили наших допомогти їм отримати якусь гуманітарну допомогу та пенсії. Вони не могли виїхати з села, їх постійно обстрілювали. Наші кажуть: гаразд, допоможемо. Але ж вони не самогубці, щоб йти під обстріли. Старомар'ївка — це село, яке знаходиться у так званій сірій зоні. Тобто, за фактом, не належить зараз ані нам, ані росіянам. Наші військові й взяли Старомар'ївку у кільце, після чого до села зайшли представники військової адміністрації у супроводі військових. Справді, документи перевіряли, і порядок якийсь навели. Надали допомогу і потім покинули Старомар'ївку. Але це не було захопленням села.

— У Міністерстві оборони відбулися серйозні кадрові зміни. Замість відправленого у відставку Андрія Тарана призначено нового міністра — Олексія Резнікова. З чим це пов'язано? Таран не впорався? І як вам кандидатура Резнікова на посаду голови військового відомства?

— Олексія Резнікова не вперше хотіли призначити міністром оборони. Раніше йому вже двічі пропонували цю посаду, та він відмовлявся. Втретє його попросили дуже сильно. Добре це чи погано, я поки що не знаю. Завданням Резнікова буде закінчити військову реформу відповідно до стандартів НАТО. Ось за цими стандартами міністр оборони має бути цивільною особою, у завдання якої входить воювати за бюджет відомства та проводити міжнародну політику.

Міністр оборони за стандартами НАТО — це суто політична посада. Але щоб міністр працював продуктивно, повинні працювати департамент закупівель та військового будівництва, інформаційний департамент. Тобто міністр оборони має очолювати такий собі мінікабмін, лише військовий. Міністерство оборони має надати військовим усе те, чого вони потребують. Тож у нашій ситуації дуже важливо, хто буде заступником Резнікова? А заступник міністра оборони матиме дуже велике значення в українській армії. Зараз розпочнеться поділ. Кожен кабінет Офісу президента захоче мати свого представника як заступник міністра оборони.

А тепер щодо колишнього міністра Андрія Тарана. Він не публічна людина. Це не той живенький міністр-шоумен, що говорить, як це хотілося б деяким. І це дуже багатьом не подобається. Але треба розумти, що Таран прослужив у системі Головного управління розвідки багато років. Він ніколи не був публічним.

Як претензії до колишнього міністра — його звинувачують у невиконанні державного оборонного замовлення. Погодитись із цим можна. Але Таран, я вважаю, все одно багато зробив для армії.

До речі, кандидатуру Резнікова на посаду міністра погоджували з Тараном та з представниками Офісу президента. Андрій Васильович був не проти. Він ще місяць тому знав про свою майбутню відставку. Я про це знаю зі своїх інсайдів. І я не скажу, що Таран випаде з обойми. Я більш ніж впевнений, що він залишиться у Міністерстві оборони радником. Андрій Васильович як військова людина — дуже хороший фахівець. А от як у менеджера в нього не вийшло.

«Операція зі знищення російської артилерії на Донбасі — це чудова реклама для «Байрактара»

— Поговоримо про турецького безпілотника «Байрактар». Росія дуже болісно сприйняла операцію зі знищення російської артилерії на Донбасі. Чи мали ми право застосовувати «Байрактар» саме для таких цілей? Чи правда, що Туреччина тепер шкодує, що продала нам цей безпілотник? Після того, як Росія заборонила ввезення на свою територію турецьких мандаринів, турки нібито попросили Україну не називати «Байрактар» турецьким…

— Ніхто ні про що не шкодує. Це фейк. Україна була другою країною після Азербайджану, яка купила «Байрактар». Крім того, Україна вже після купівлі цього турецького безпілотника уклала низку торгово-військово-технічних угод із Туреччиною. Про який жаль може йтися? Операція зі знищення російської артилерії на Донбасі — це чудова реклама для «Байрактара».

Чи мали ми право застосовувати цей безпілотник саме в таких цілях? Звісно, мали. Напередодні представникам офіційної делегації в ОБСЄ було повідомлено про те, що наші позиції постійно обстрілюють з гармати забороненого калібру. Ми знаємо точне місце, хто обстрілює. У нас внаслідок цих обстрілів гинуть люди. В ОБСЄ сказали: «Добре». І наші запустили з безпілотника ракету, завданням якої було виведення з ладу російської гаубиці, з якої постійно проводилися обстріли.

Внаслідок точного влучення нашої ракети загинули один російський офіцер і троє військових з боку проросійських бойовиків. Цією операцією ми показали всьому світу, що можемо превентивно припиняти обстріл наших територій. Якщо країна-окупант (в даному випадку це Росія) через свої терористичні прокладки (в даному випадку йдеться про другий армійський корпус так званих «збройних сил ДНР») не може сказати своїм, що не можна стріляти із забороненого озброєння, то Україна має право на своїй території застосовувати зброю.

А щодо турецьких мандаринів… Наклали в Росії заборону на їхню покупку — мандарини поїдуть в Україну, Польщу та країни Балтії.

— Що можете сказати про призначення колишнього лідера «Правого сектору» Дмитра Яроша на посаду радника головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного?

— Залужний зараз зробив дуже добрий крок у плані комунікації. Адже не тільки Яроша він узяв у радники. Незадовго до цього Залужний взяв у радники з політичних питань генерала Назарова (Віктора Назарова раніше звинувачували у службовій недбалості, яка призвела до загибелі екіпажу літака Іл-76 під Луганськом. Судові розгляди тривали з 2015-го по 2021 рік, після чого генерал був повністю виправданий. — Авт.). Віктора Назарова я щиро поважаю. Те, що його судили… Не може цивільний суд судити військових людей у воєнний час.

Призначення Дмитра Яроша на посаду радника дуже зважене рішення Валерія Залужного. Не забуватимемо, що Дмитро Анатолійович справді сформував свого часу досить потужний добровольчий підрозділ, який брав участь у досить складних військових операціях. Крім того, Ярош має просто колосальний досвід з військово-патріотичного виховання нашої молоді.
Сообщает fakty.ua