29 травня
Національна рада спільно з Національним комітетом Програми ЮНЕСКО «Інформація
для всіх» (IFAP) провели круглий стіл на тему: «Як говорити з дітьми
зрозумілою для них мовою». До обговорення долучилась перша заступниця
голови Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Ірина
Констанкевич.


«Тема для
обговорення ініційована самими медійниками. І це важливо, бо медіа готові дбати
про захист і стійкість дітей України, - зауважила у вітальному слові голова
Національної ради і очільниця українського комітету IFAP Ольга Герасим’юк. -
Це надважливо, бо українські діти, на жаль, зростають у війні: вони живуть під
бомбами, вони сиротіють, вони чекають батьків із фронту, вони вчаться в
укриттях, вони вимушені виїхати з України чи стали внутрішньо переміщеними
дітьми, чи досі живуть на прифронтовій території. Але вони живуть своє дитинство - з усіма його потребами в знаннях, розумінні довколишніх обставин, зростання…
І медіа мають бути поряд».


Усім їм
необхідна допомога і підтримка у розвитку стійкості.

Контент
надзвичайно важливий для формування майбутнього таким, яким ми хочемо його бачити,
наголосила Дар’я Герасимчук, радниця – уповноважена Президента України з
прав дитини та дитячої реабілітації.Проаналізувавши наявний у медіапросторі
продукт для дітей, експертка дійшла висновку, що контент здебільшого орієнтований
на найменших дітей - до 11 років. І він доволі широкого спектра. А от з
контентом для підлітків віком 12-18 років є значні прогалини.

На що опираються при підготовці програм для дитячої аудиторії, розповіли
представники українських виробників контенту. Говорили про адаптацію самобутніх
українських казок, а також казок народів, що живуть в Україні, у межах проєкту
«U.Країна казок», створення та успіх анімаційного фільму «Мавка. Лісова пісня»,
що є гарним прикладом культурної дипломатії, про можливості для
перегляду дитячих програм на ОТТ-платформі «Київстар-ТБ» і особливості роботи
з дітьми і для дітей Суспільного та «ПлюсПлюс».

Перша заступниця голови Комітету з питань
гуманітарної та інформаційної політики Ірина Констанкевич, зважаючи на актуальність порушеної
теми, запропонувала продовжити цю розмову — запровадити серію
обговорень. Комплексний і глибший погляд, вважає вона, дав би змогу напрацювати
ініціативи й рішення на законодавчому та виконавчому рівнях. А тому запропонувала
розширити коло учасників обговорення, запросивши освітян і організації батьків.

«Психологічна
стійкість, мені здається, це головне, на чому ми повинні зараз фокусуватися. Бо
нам потрібно відновлювати Україну і зберегти її як потужну сучасну європейську
державу», — сказала народна депутатка.

За підсумками розмови Ірина Констанкевич
опублікувала поради, озвучені психологами, щодо спілкування з дітьми:
- діти бачать і розуміють світ очима своїх
батьків. Понад усе їх травмує невпевненість батьків. Діти хочуть бачити своїх
батьків врівноваженими та впевненими людьми. Своїм прикладом і ставленням до
ситуації батьки навчають дитину справлятися із труднощами (або ні); пізнавати
свої особливості (або ні); дбати про себе (або ні); керувати своїм станом і
своїм життям або реагувати на сильний стрес безпорадністю та відчаєм;

- щоб вберегти дітей від насильства, ми повинні
навчити їх здорових способів вирішення конфліктів та підтримувати їх у
будь-яких ситуаціях. Для цього важливо бути присутнім, слухати їх, а не лише
говорити, розуміти їхні почуття та відповідати на їхні запитання чесно та
відкрито;

- необхідно
активно працювати над освітою щодо безпечного користування Інтернетом, вчити
дітей розрізняти позитивний та негативний контент та знаходити довірених осіб,
до яких можна звертатися у разі потреби;

- для захисту
дітей від насильства важливо розвивати з ними відносини на основі поваги та довіри.
Ми повинні вчасно реагувати на будь-які підозрілі ситуації та бути активними у
захисті їхньої безпеки, як у реальному житті, так і в онлайновому середовищі.



У медіапросторі, як було озвучено під час
заходу, підліткам бракує такого контенту (за словами самих дітей):

- про війну: підлітки
недостатньо розуміють, чому таке можливо у ХХІ столітті, фактично їм бракує
контексту історії;

- безпека:
хочуть більш глибинно розуміти суть агресії, звідки береться, як розпізнати. Це
стосується і домашнього, і сексуального насилля, булінгу, нетолерантного
поводження;

- стосунки: якими
можуть бути, як їх вибудовувати.

Не вистачає
дітям, за їхніми словами, й інформування та роз’яснення про їхні права та
можливості, мало повідомлень на тему професійної орієнтації, зокрема щодо
технічних спеціальностей.
У публікації використано Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.