За пропозицією Голови Комітету з питань
правової політики Комітет розглянув на засіданні 21 липня питання стосовно
роз’яснення Комітету щодо застосування окремих положень законів України «Про
Вищу раду правосуддя» та «Про судоустрій і статус суддів» в частині
дисциплінарного провадження щодо суддів.
Виходячи з системного аналізу положень цих
законів, Комітет вважає:

1. Дисциплінарне провадження щодо судді
починається з дня настання певних обставин (отримання скарги, звернення Вищої
кваліфікаційної комісії суддів України або прийняття Дисциплінарною палатою
Вищої ради правосуддя рішення про відкриття дисциплінарної справи), а
використання у абзаці другому частини другої статті 42 Закону України «Про Вищу
раду правосуддя» прийменника «після» означає, що дисциплінарне провадження щодо
судді починає здійснюватися з дня отримання Вищою радою правосуддя відповідної
скарги щодо дисциплінарного проступку судді, звернення Вищої кваліфікаційної
комісії суддів України або прийняття Дисциплінарною палатою Вищої ради
правосуддя рішення про відкриття дисциплінарної справи.
2. Враховуючи, що стаття 42 Закону України
«Про Вищу раду правосуддя» №1798-VIII від 21 грудня 2016 року мала декілька
редакцій, але протягом всього часу її існування у частині обставин, які є
підставою для здійснення дисциплінарного провадження, за своєю суттю вона
залишалася незмінною. Аналогічний підхід у визначенні моменту, з якого починає
здійснюватися дисциплінарне провадження, слід застосовувати й під час розгляду
дисциплінарних скарг, отриманих органом, уповноваженим здійснювати
дисциплінарне провадження щодо суддів:

а) у період з 21 грудня 2016 року
(набрання чинності Законом України «Про Вищу раду правосуддя» №1798-VIII) до 7
листопада 2019 року (Закон України «Про Вищу раду правосуддя» в редакції від 11
вересня 2019 року);

б) у період з 7 листопада 2019 року (Закон
України «Про Вищу раду правосуддя» в редакціях від 7 листопада 2019 року, 28
листопада 2019 року) до 11 березня 2020 року (визнання частини першої статті 42
Закону України «Про Вищу раду правосуддя» такою, що не відповідає Конституції
України (є неконституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020
від 11 березня 2020 року);

в) у період з 11 березня 2020 року
(визнання частини першої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»
такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), згідно з
Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року) до 5 серпня
2021 року (набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів
Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради
правосуддя» № 1635-IX від 14 липня 2021 року, яким частину першу статті 42
Закону України «Про Вищу раду правосуддя» було виключено, а частину другу цієї
ж статті доповнено абзацом другим, який на сьогодні є чинним).

3. У частині одинадцятій статті 109 Закону
України «Про судоустрій і статус суддів» під словами «час … здійснення
відповідного дисциплінарного провадження» слід розуміти період часу, який
розпочинається з дня отримання органом, уповноваженим здійснювати дисциплінарне
провадження щодо суддів, дисциплінарної скарги, звернення Вищої кваліфікаційної
комісії суддів України або прийняття Дисциплінарною палатою Вищої ради
правосуддя рішення про відкриття дисциплінарної справи та закінчується в день
ухвалення остаточного рішення у відповідному дисциплінарному провадженні у
одній з таких форм:
а) рішення дисциплінарного інспектора
Вищої ради правосуддя - доповідача або Дисциплінарної палати про повернення
дисциплінарної скарги;
б) рішення Дисциплінарної палати про
відмову у відкритті дисциплінарної справи;
в) рішення Дисциплінарної палати про
притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у
притягненні до дисциплінарної відповідальності судді - у разі якщо таке рішення
не оскаржено до Вищої ради правосуддя;
ґ) рішення Вищої ради правосуддя,
ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про
притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у
притягненні до дисциплінарної відповідальності судді - у разі оскарження
відповідного рішення Дисциплінарної палати до Вищої ради правосуддя;

г) рішення Вищої ради правосуддя,
ухваленого за результатами повторного розгляду дисциплінарної справи - у разі
скасування судом рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами
розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до
дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до
дисциплінарної відповідальності судді.
Комітет наголошує, що відновлення розгляду
справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів та забезпечення роботи
служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя зміцнить суспільну
довіру до Вищої ради правосуддя як колегіального незалежного конституційного
органу державної влади та суддівського врядування, відповідального за
формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, підвищить
інституційну спроможність Вищої ради правосуддя.
Комітет з питань
правової політики розглянув на засіданні 21 липня проект
Закону про внесення змін до частини першої статті 5 Закону України «Про судовий
збір» щодо звільнення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та його
територіальних органів від сплати судового збору (реєстр. №9474).

Розглядаючи запропоновані у законопроекті
положення щодо звільнення від сплати судового збору, Комітет акцентував увагу
на тому, що такі зміни призведуть до зменшення надходжень до спеціального фонду
Державного бюджету України, спрямовуються на забезпечення здійснення
судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення
архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що
розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп
населення.
Комітет врахував позицію Державної судової
адміністрації України, яка у своєму листі зазначила, що заперечує щодо внесення
змін до Закону України «Про судовий збір» та вважає, що їх прийняття поставить
під загрозу доступ до правосуддя в цілому.

Також члени Комітету звернули увагу, що на
сайті Президента України зареєстрована електронна петиція №22/189076-еп, яку
підтримали понад 25 000 тисяч громадян, стосовно критичної ситуації з приводу
відтоку кадрового потенціалу із судової системи через вкрай низький рівень
оплати праці найнижчої ланки державних службовців апаратів загальних місцевих
та апеляційних судів, а саме секретарів судових засідань та помічників суддів.
29 травня 2023 року Парламентом прийнято
Постанову Верховної Ради України №3119-IX, якою схвалено Заяву Верховної Ради
України «Про необхідність жорсткого і безкомпромісного подолання проявів
корупції в системі правосуддя». У вказаній Заяві йдеться, в тому числі, про
невідкладні кроки парламенту щодо встановлення і забезпечення гідних та належних
умов оплати праці працівників апаратів судів.

Зважаючи на вищевикладене, Комітет вирішив
рекомендувати Верховній Раді України за результатами розгляду в першому читанні
проект Закону відхилити.
Комітет з питань правової політики розглянув
на засіданні 21 липня 2023 року пропозиції, що надійшли від народного депутата
України Калаура І.Р. до проекту Закону про цифровий контент та цифрові послуги
(реєстр. №6576).

Зазначені пропозиції подані до Комітету
для врахування висловлених Головним юридичним управлінням Апарату Верховної
Ради України зауважень до змісту законопроекту, підготовленого до другого
читання.

З метою врахування висновку юридичної експертизи
Комітет доповнив підготовлену порівняльну таблицю до законопроекту пропозиціями
народного депутата України Калаура І.Р.
Розглянувши законопроект, підготовлений до
другого читання, Комітет з питань правової політики вирішив рекомендувати
Верховній Раді України проект Закону про цифровий контент та цифрові послуги
(реєстр. №6576), прийняти в другому читанні та в цілому у редакції,
запропонованій Комітетом.