Заступник Голови Комітету Дмитро
Кисилевський 27 травня взяв участь у круглому столі, організованому Kyiv
International Economic Forum.
"На моє переконання головним
вектором післявоєнної відбудови України має стати переробна
промисловість." - ділиться своїми враженнями від участі у згаданому заході
Д.Кисилевський. "Простими словами це виробництво готових товарів з
сировини. Ми експортуємо зерно, а можемо муку чи біоетанол. Ми колись
експортували ліс кругляк, а зараз виробляємо фанеру і меблі. Ми зараз купуємо
бензин і дизель, а можемо відновити НПЗ і виробляти його самі, імпортуючи
сировину.

Все це - робота для українських
громадян, технології, додана вартість.

В світі поки не вигадали іншого шляху до
економічного успіху для країн, співставних за розмірами з нашою, аніж розвиток
переробної промисловості. Немає жодної успішної сировинної країни. Немає жодної
успішної співставної з нами країни, чия економіка складалась би виключно зі
сфери послуг, чи тільки з креативної економіки.

Переробна промисловість - це фундамент і
несучі стіни економіки. А також формування платоспроможного попиту на послуги,
ІТ, логістику і інші сфери. І це товари, експорт яких корисніший для держави і
громадян, ніж експорт сировини.

Наведу приклад. Україні належить
провести величезну відбудову житлового фонду.

Будівництво десятків мільйонів
квадратних метрів житла потребуватиме використання мільйонів тон і одиниць
будівельних матеріалів, металу, сантехніки, плитки, меблів, шпалер тощо.

Якщо ці товари будуть вироблені в Україні
і якщо будуватимуть українські компанії, то українські громадяни отримають
роботу, українські виробники - замовлення на багато років, а бюджет компенсує
принаймні частину витрат на будівництво податками, які надходитимуть від
виробничої діяльності цих компаній.

Якщо ми дозволимо іноземним партнерам
відновлювати нашу країну за рахунок використання їх товарів і їхніми компаніями
(тобто дамо їм можливість завантажити свою промисловість, а нашу - ні), ми
отримаємо красиву, але бідну і безлюдну країну. Громадяни не повернуться з-за
кордону навіть маючи житло - бо не буде роботи. Шанс вирватись з бідності буде
втрачено.

Розумна державна політика полягає в
тому, щоб енергія зростання одних галузей (або витрати , які будуть понесені на
відновлення) дали поштовх розвитку суміжних галузей, які будуть повертати кошти
у вигляді податків, робочих місць і інвестицій.

В наведеному прикладі правильною
поведінкою держави має бути:

Планування потреби. Визначити прогнозний
обсяг споживання товарів для будівництва.

Визначення наявних виробничих
потужностей. Мета - не менше 80% потреби має закриватись внутрішніми
виробниками. Якщо їх нема - це шанс їх створити.

Визначити кількість і потужність нових
підприємств (розширення існуючих), які мають бути запущені для забезпечення
потреби.

Формування набору стимулів і гарантій
для інвесторів, які вкладуть кошти в будівництво заводів в Україні. Серед
головних - ринок збуту. Таких виробників має бути мінімум 3 для забезпечення
конкуренції.

Формування інвестиційної пропозиції і
переговори з потенційними інвесторами. Це можуть бути як зовнішні, так і
внутрішні інвестори.

Супроводження інвестора і
відслідковування виконання обома сторонами своїх зобов’язань.

Результатом такої політики стане
завантаження існуючих і поява нових підприємств, де працюватимуть українські
громадяни.

Загалом, у дискусіях економістів в
Україні починають з‘являтись обриси амбіційного проекту, який часто називають
аналогом Плану Маршалла - того, за яким після другої світової війни
відновлювалась Європа.

За вікнами лунають сирени, але думати
про відбудову країни треба вже зараз."