На одинадцятому засіданні Тимчасової
слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування випадків та
причин порушення прав дитини під час здійснення децентралізації повноважень з
питань охорони дитинства, реформування системи закладів інституційного догляду
та виховання, реалізації права дитини на сімейне виховання та усиновлення,
розвитку (модернізації) соціальних послуг члени Комісії розглянули та
затвердили звіт про результати роботи за півроку.

«За цей час нам вдалося виявити чимало
проблем, на які закривали очі багато років і підготувати свої пропозиції для їх
вирішення. Ми готові звітувати про результати роботи ТСК за півроку», -
зазначив голова ТСК Павло Сушко.
Павло Сушко назвав ключові проблеми галузі,
серед яких: недосконала реформа деінституціалізації, фактично зруйнована система
органів та служб у справах дітей, зменшення національного усиновлення за останні
10 років. На його думку, доцільно створити окремий центральний орган виконавчої
влади, що буде реалізовувати державну політику у сфері усиновлення та захисту
прав дітей – Державну службу України у справах дітей.

За результатами
розгляду звіту народні депутати ухвалили рішення заслухати та обговорити його на
пленарному засіданні Верховної Ради, рекомендувати Верховній Раді взяти його до відома. Також
ТСК рекомендує Верховній Раді продовжити роботу Комісії на 6 місяців - до 18
лютого 2022 року.
Довідково:
Комісію було створено 18
лютого 2021 року. До її складу увійшли народні депутати: Павло Сушко (голова
Комісії), Лариса Білозір, Юрій Павленко, Юлія Клименко, Дмитро Соломчук, Тетяна
Рябуха, Дмитро Микиша, Анна Колісник, Олена Вінтоняк, В’ячеслав Медяник.

Серед
основних завдань ТСК визначено: з’ясувати реальні випадки порушення прав дітей
та їх батьків при реформуванні системи закладів інституційного догляду та
виховання, в тому числі під час децентралізації повноважень з питань охорони
дитинства, реалізації права дитини на вибір навчального закладу; дослідити
ефективність діяльності Міністерства соціальної політики, Міністерства освіти і
науки та Міністерства охорони здоров’я, їх управлінських рішень щодо дотримання
прав дитини та батьків дітей з особливими освітніми потребами на спеціальну
(інклюзивну) освіту.