«Ранкова кава з сервізом „Муза“ стає моментом зустрічі з натхненням», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк
У давньогрецькій міфології музами називали богинь, які покровительствували мистецтвам, науці та поезії. Їх було дев’ять. Вони були доньками Зевса та жили на Парнасі або Геліконі.
З тих часів муза символізує натхнення у творчості. Воно необхідне для митців, поетів, музикантів. Отож, вони звеличували та звеличують музу у своїх творах.
Серед шедеврів, наприклад, всесвітньо відома фреска Рафаеля «Парнас», якою можна милуватися нескінченно. До речі, Парнас є метафорою високого світу мистецтва, поезії та творчості.
Сьогодні ж мова піде про образи Музи, створені українськими фарфористами. Кожна робота незвичайна.
У інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про твори мистецтва, що звеличують музу як джерело натхнення у творчості.
«Холодний блакитний тон, стриманий і благородний, ніби несе в собі відлуння античності»
— Сервіз «Муза» вражає красою та вишуканістю, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Холодний блакитний тон, стриманий і благородний, ніби несе в собі відлуння античності.ВІДЕО ДНЯ
І на цьому спокійному тлі — Муза. У декоруванні сервізу використана особлива техніка pâte sur pâte — одна з найвишуканіших у кераміці. Фон глазурований, а рельєф матовий, бісквітний, живий на дотик. Світло ковзає по ньому і затримується — як на мармурі.
— Краса! Подумки переносишся до Давньої Греції, на Парнас, де живуть Музи та їхній покровитель Аполлон…
— Так. Сервізом «Муза» можна милуватися та милуватися. Кавник у ньому як тиха поезія у фарфорі. Він витягнутий, стримано елегантний, із плавними лініями, що ніби витікають одна з одної: високий корпус, тонкий, трохи піднятий носик і витончена ручка. Колір не домінує, а створює простір — фон для головного. А головне тут — рельєф. У центрі — жіноча постать — це Муза. Її силует легкий, трохи відсторонений, як у сні чи спогаді. Драпірування спадають м’яко, ледь намічені, але достатні, щоб відчути рух.
— Такий сервіз на столі справді дарує натхнення. Він налаштовує на роздуми про Всесвіт…
— Цей сервіз не про побут у звичному сенсі. Він про іншу якість щоденності — коли ранкова кава стає моментом зустрічі з красою та натхненням.
— Які ще твори українських фарфористів присвячені Музі?РЕКЛАМА
— Ось футляр для годинника «Муза», створений Костянтином Олійником та Наталією Галушко-Аксьоненко. Він поєднує дві стихії — час і мистецтво. І робить це дуже делікатно. Основа — стримана, майже архітектурна. Плавний об’єм, врівноважена форма, в центрі — круглий циферблат, обрамлений золотом. Час тут ніби вбудований у предмет, не домінує, а співіснує. Муза з лірою виконана в бісквіті, матова, майже мармурова. Лінії м’які, складки одягу спадають природно, фігура позбавлена різкості — усе підпорядковано спокою.
— Вишукано!
— Цей предмет — не просто годинник. І навіть не просто декоративна річ. Це — спроба «примирити» дві протилежності: миттєвість часу і вічність мистецтва. Бо стрілки рухаються, а Муза — залишається. До речі, на мою думку, цей футляр для годинника гарно доповнює одноіменний кавовий сервіз.
«Чайник „Митець та його Муза“ — це вічна розмова про мистецтво та джерела натхнення у ньому»
— Яка інтерпретація образу є незвичайною?
— Ось чайник форми Оксани Жникруп у розписі Георгія Антоненка «Митець та його Муза». Форма, створена Оксаною Жникруп, класична: округле тіло, виразна основа, декоративна підставка, м’яка лінія ручки й носика. Й на цій формі — експресивний живопис митця Георгія Антоненка. Абстрактний експресіонізм у фарфорі — рідкісне й сміливе рішення. Колір тут працює як емоція: жовтий — як світло, синій — як глибина, червоний — як імпульс. У цій роботі потрібно бачити обидві сторони. Бо тільки тоді стає зрозуміло: Муза і Митець не можуть існувати окремо.
Цей чайник — вічна розмова про мистецтво та джерела натхнення у ньому.
— Минають століття, а дискусія про джерела натхнення у творчості триває. Муза ж у інтерпретації українських митців-фарфористів така багатолика…
— Дійсно, це так. Кожне її втілення цікаве та неординарне по-своєму. Насправді муза у фарфорі — це не образ, а стан. Вона може бути ніжною лінією рельєфу, як у класичному сервізі. Може стати мовчазною супутницею часу — у бісквітній фігурі над годинником. Може розчинитися в символах — у лірах, орнаментах, знаках мистецтва.
А може заговорити голосно й сміливо — кольором, формою, емоцією сучасного розпису. Але завжди залишається головне: Муза — не те, що зображено. Це те, що відчувається. У фарфоровому мистецтві вона «проявляється» особливо тонко. Бо цей матеріал не терпить випадковості — він вимагає точності, внутрішньої тиші й гармонії. І саме в цій зосередженості народжується натхнення. Муза у фарфорі — це зустріч: митця з матеріалом, форми з ідеєю, традиції з сучасністю. І, можливо, найважливіше — вона ніколи не належить лише автору. Вона переходить до того, хто дивиться. До того, хто торкається. До того, хто відчуває. І тоді навіть звичайна річ стає початком цікавої філософської розмови. Це розмова про красу, натхнення та сенси, про вічні істини, про те, що важливе для кожної людини.
Раніше дослідниця української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про сет, створений за мотивами давньогрецького міфу про Орфея.
Читайте також: «Десертний набір з друшляком для ягід вражає вишуканістю», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Нещодавно у музеї відкрито зал українського фарфору, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам багато позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
Фото у заголовку: К. Олійник, М. Сорока. Сервіз для кави «Муза». Коростенський фарфоровий завод. 1988.
Сообщает fakty.ua
Новости по теме
{related-news}
