Казка може бути не лише у книжці чи на екрані. Вона може чекати дитину усюди. Наприклад, на тарілці чи чашці. І така зустріч завжди жадана, бо викликає чимало емоцій.
А який посуд був улюбленим у вашому дитинстві? Який купували ви для своїх дітей? Чи має, на вашу думку, значення те, що зображено на тарілці чи чашці?
Дитинство — особлива пора у житті людини. Це час, коли все попереду. І, як колись сказала легендарна актриса Софі Лорен, якщо вам пощастило зберегти у собі душу дитини, тоді найкраще у вашому житті ще попереду.
В інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про посуд, створений за мотивами відомої казки про Червону Шапочку.

«Такий посуд розвиває дитячу уяву»

— На світлій поверхні фаянсового тареля Бориса Пяниди розгортається сцена знайомої з дитинства казки, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Під деревом стоїть маленька дівчинка у червоній шапочці. Її постать легка й трохи наївна, немов намальована дитячою рукою. Дівчинка дивиться на вовка — не зі страхом, а з довірливою цікавістю. Сірий вовк сидить неподалік, ніби ще не вирішив, ким бути в цій історії — хижаком чи співрозмовником. Біля ніг дівчинки — кошик з гостинцями для бабусі, символ турботи й дороги. Уся композиція зведена до кількох барв: червоного, синього, зеленого, жовтого. Але саме ця колірна стриманість створює відчуття дитячої ясності.ВІДЕО ДНЯ
Борис Пянида. Таріль «Червона шапочка». Будянський фаянсовий завод. 1965 рік
— Гарно й незвичайно! Неначе подумки переносишся у дитинство.
— Будянський фаянсовий завод у 1960-х роках активно створював дитячий посуд. Такі тарелі не були просто декоративними речами — вони входили в повсякденне життя. Дитина їла суп чи кашу, а на дні тарілки поступово відкривався маленький малюнок — і разом із ним казка. Такий посуд розвиває дитячу уяву.РЕКЛАМА
— Мабуть, їсти з такої тарілочки — мрія багатьох дітей?
— Так, тому що «Червона Шапочка» — улюблена казка малечі. Історія Червоної Шапочки має довгу й цікаву мандрівку Європою. Найдавніші версії казки існували у французькому та італійському фольклорі ще у середньовіччі. У сімнадцятому столітті казку записав Шарль Перро, а пізніше, у дев’ятнадцятому столітті, брати Грімм створили іншу, більш оптимістичну версію з порятунком бабусі та дівчинки. Саме цей варіант став найпопулярнішим у дитячій культурі двадцятого століття. Ліс у казці — не просто місце дії, а простір випробування, де дитина вчиться відрізняти небезпеку. Таріль Бориса Пяниди дивовижно точно передає цю атмосферу.

«Борис Пянида показав, як один і той самий казковий мотив міг адаптуватися для різних форм посуду»

— Відомий митець Борис Пянида народився у 1935 році на Полтавщині, — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. - У 1959 році закінчив Миргородський керамічний технікум, де здобув фахову художньо-керамічну освіту. Майже все своє творче життя митець пов’язав із Будянським фаянсовим заводом, де працював художником і сформувався як яскрава творча особистість. Окрім творчої діяльності, митець багато років займався педагогічною роботою. Він викладав у Будянській дитячій школі народного мистецтва, передаючи свій досвід молодому поколінню і виховуючи нових майстрів декоративного мистецтва. Твори його експонувалися на численних виставках в Україні та за кордоном — у Парижі, Токіо, Монреалі, Ріо-де-Жанейро… Сьогодні його роботи зберігаються в музеях та приватних колекціях.
— Помітила, що тарілка та настінне блюдо (на фото у заголовку) Бориса Пяниди «Червона Шапочка» мають незначні відмінності у декорі. Цікаво розглядати кожну деталь…
— Митець показав, як один і той самий казковий сюжет міг адаптуватися для різних форм посуду. Тарілка та блюдо Бориса Пяниди із зображенням Червоної Шапочки не залишить байдужим ні дітей, ні дорослих.

«Коли дитина пила молоко чи чай, перед її очима виникали знайомі персонажі»

— Який ще український посуд був натхнений казкою про Червону Шапочку?
— Ось дитяча чашка «Червона шапочка», створена на Городницькому фарфоровому заводі у 1979 році. На білому тлі розгортається знайома казкова історія — проста й водночас жива, мов сторінка дитячої книжки. Малюнок виконаний у стриманому зеленому кольорі, що нагадує лісову гущавину, де починається мандрівка Червоної Шапочки до бабусі. На одному боці чашки бачимо дівчинку, яка йде з кошиком лісовою стежкою. Маленька й трохи наївна, з круглими очима та легким рухом кроку — такою її часто малювали в ілюстраціях до дитячих книжок другої половини двадцятого століття. Вона збирає квіти, не помічаючи небезпеки, що вже чатує на неї поруч. На іншому боці з’являється хижий вовк. Композиція побудована так, ніби сцени розгортаються одна за одною під час руху чашки в руках — маленька казка оживає у щоденному побуті. РЕКЛАМА
Дитяча чашка з сюжетом казки Шарля Перро «Червона шапочка». Городницький фарфоровий завод. 1979 рік
— Такі чашки випускались масово?
— Так. Вони були популярні у 1970-х роках. Й, можливо, й сьогодні ще є у багатьох оселях. Ці чашки створювалися не лише як посуд, а і як спосіб познайомити дитину зі світом літератури та казки. Коли дитина пила молоко чи чай, перед її очима виникали знайомі персонажі. Такі предмети побуту з казковими сюжетами зберігають особливу атмосферу часу, який був дитинством для тих, хто давно вже виріс. Чимало людей зберігають такі родинні артефакти, які нагадують їм те, як починався життєвий шлях. Людська пам'ять здатна робити побутові речі особливими, надаючи їм певних сенсів.

Раніше в інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк розповіла про роботи вітчизняних митців, натхненні відомою казкою «Кіт у чоботях».
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
Фото у заголовку: Борис Пянида. Настінне блюдо «Червона шапочка». Будянський фаянсовий завод. 1965 рік Сообщает fakty.ua