Сервізи з ліпним декором незвичайні. Ліпний декор у сетах — це об'ємні елементи (квіти, фрукти, фігурки), які прикрашають ручки, кришки та корпуси виробів.
Сьогодні мова піде саме про такий чайний сервіз, створений фарфористами Тернопільського фарфорового заводу.
У інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про сет, що вражає красою.

«Свічник-підставка додає ще один вимір — світло знизу, як внутрішнє тепло розмови»

— Чайний сервіз «Тет-а-тет» Тернопільського фарфорового заводу створений не для урочистих застіль — він народжений для двох, для розмови навпроти, для паузи між словами, для тепла, яке не потребує свідків, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. - Форма тут м’яка за силуетом — немов притишений подих. Чайник ніби присідає до рівня чашок, не домінує, не підкреслює себе, а входить у діалог. Ручка-дужка утворює замкнене коло, жест обіймів. Свічник-підставка додає ще один вимір — світло знизу, як внутрішнє тепло розмови.ВІДЕО ДНЯ
Д. Павлусик, М. Терещук. Чайний сервіз «Тет-а-тет». Тернопільський фарфоровий завод. 1980-ті
— Краса!РЕКЛАМА
— Декор «Золоте намисто» — не прикраса, а інтонація. Тонка сітка з крапок і ліній, легкий зелений відтінок, стримане золото — усе це нагадує старовинні прикраси. Це намисто зігріває. Воно об’єднує форму, ритм і тишу в єдину мелодію.
— Квітка на чайнику неначе звістка про весну.
Д. Павлусик, М. Терещук. Чайник до чайного сервізу «Тет-а-тет». Тернопільський фарфоровий завод. 1980-ті РЕКЛАМА
— Це не просто декоративна деталь, а тихий центр композиції, її тактильна й смислова пауза. Квітка з’являється там, де рука зупиняється. Саме за неї беруться — обережно, майже інтимно. Вона невелика, округла, з м’яко сформованими пелюстками, без різкого рельєфу. Це не ботанічна точність і не парадна розкіш — радше узагальнений образ квітки, знак життя й тепла. Золота крапка в серцевині працює як світловий акцент: ловить промінь, відповідає на рух, тихо підсвічує жест.
За пластикою ця квітка перегукується з назвою сервізу. «Тет-а-тет» — це розмова двох, а квітка на кришці — ніби третій, мовчазний співрозмовник, що тримає ритм. Вона збирає форму докупи, замикає об’єм, не даючи йому «розпастися». Без неї кришка була б лише функціональною; з нею — вона стає завершеною, «живою». Квітка — для двох за чаюванням. Отже, сервіз — про камерність. Про момент, коли двоє сидять поруч і світ звужується до чашки, пари рук і світла між ними.
Д. Павлусик, М. Терещук. Чайний сервіз «Тет-а-тет». Тернопільський фарфоровий завод. 1980 - ті
— Які секрети втілення такої ідеї?
— Важливо те, що квітка ліплена, а не намальована. Це жест майстра, присутність руки в матеріалі. Вона трохи інша на кожному предметі, з мінімальними відхиленнями — і саме в цьому її чарівність. Ліпка додає сервізу людського виміру, відчуття, що предмет пам’ятає дотик того, хто його створив.РЕКЛАМА
— Що відомо про авторів?
— За делікатною формою стоїть Дмитро Павлусик (1939— 2021) — людина, для якої фарфор був не матеріалом, а мовою. Провідний моделювальник вищої категорії, один із фахівців, що стояли біля початків Тернопільського фарфорового заводу, він пройшов шлях від майстра гіпсоливарної дільниці до ключової постаті художньої лабораторії підприємства.
Народжений у селянській родині на Тернопільщині, з дитинством, що припало на тяжкі повоєнні роки, Дмитро Павлусик рано пізнав ціну праці. Шахтарський досвід на Донбасі, робота столяром, навчання ліпника-модельника — все це сформувало його особливе відчуття форми: чесної, функціональної, без надмірності. Перші професійні навички він здобув на Баранівському фарфоровому заводі, де опанував традиції формотворення початку XX століття. Саме звідти — любов до сплющених об’ємів, до зібраної пластики, до форм, які «добре стоять на столі». Співпраця з художницею Марією Терещук, авторкою декору, перетворила форму на завершений образ — стриманий, інтелігентний, глибоко людяний. Художниця-декоратор, майстриня українського фарфору Марія Терещук — талановита мисткиня. У 1962−1966 роках вона навчалася в Косівському училищі прикладного та декоративного мистецтва, а згодом — у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (1966−1971) на відділенні художньої кераміки. У 1977 році розпочала працю на Тернопільському фарфоровому заводі, де залишалася до його закриття. Її роботи зберігаються в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї та численних приватних колекціях.

«Кожна пелюстка зліплена вручну»

— Додам, Дмитро Павлусик особливо гордився власними розробками — тими формами, які справді вдалися на славу й стали візитівками тернопільського фарфору, — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. - Серед них — чайний комплект «Тет-а-тет», столовий сервіз «Світанок», кілька видів чашок, у яких форма й функція зійшлися в точці гармонії. Усі ці вироби експонувалися на численних виставках. Їх охоче купували — у час, коли споживач був особливо спраглий за справжньою красою, за речами з характером і культурною цінністю.
— Який, на вашу думку, головний меседж ліпного декору у сервізах?
— Це мова дотику. Такі сервізи апелюють не лише до зору, а й до пам’яті рук. Ліпний елемент завжди відчутний — він запрошує торкнутися, провести пальцем, відчути тепло випалу й людської праці. Тут важлива не декоративна надмірність, а тактовність: квітка не «накладається» на форму, а виростає з неї, повторює її ритм, підсилює силует.
Ліпний декор Дмитра Павлусика — спадкоємець європейської традиції камерного фарфору, але водночас і дуже український за своєю інтонацією. У ньому немає холодної парадності — натомість є домашність, увага до дрібниць. Кожна пелюстка зліплена вручну, кожен листок зберігає індивідуальність жесту, і саме в цьому — його цінність.
У сервізах із ліпним декором предмети ніби сповільнюються. Вони не для поспіху й не для масового вжитку. Це речі, що створюють атмосферу — для розмови, тиші, повторюваних щоденних ритуалів. Ліплення тут стає знаком особливої уваги до людини й дому, де краса живе не на відстані, а поруч. Сервіз з ліпними квітами «Тет-а-тет» вражає вишуканістю.
Ранніше колекціонерка та дослідниця історії української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про образи їжаків у творчому доробку вітчизняних митців.

До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Нещодавно у музеї відкрито зал українського фарфору, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!
Фото з альбому Карпінської-Романюк
Фото у заголовку: Д. Павлусик, М. Терещук. Чайний сервіз «Тет-а-тет». Тернопільський фарфоровий завод. 1980-ті Сообщает fakty.ua