Тема дитинства — одна з найпопулярніших у світовій порцеляні. І це невипадково. Дитинство для багатьох — найкращий час у житті: щасливий та безтурботний.
Кожна пора року відкриває для дитини щось нове. Особливо багато емоцій дарує сніжна зима. Діти грають у сніжки, ліплять сніговика, катаються на санчатах та лижах.
В інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії вітчизняної порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про скульптурну групу «Зимовий дворик» відомих українських митців Валерія та Наталії Албул.

«Фігурки ніби огорнуті зимовим повітрям — прозорим, холодним і водночас лагідним»

— Скульптурна група «Зимовий дворик» Валерія та Наталії Албул була створена на Полонському заводі художньої кераміки у 1987 році, — розповідає Людмила Карпінська-Романюк. — Для багатьох вона несе спогад про дитинство. «Зимовий дворик» — це розповідь про те, як навіть у холодну пору світ залишається теплим, якщо в ньому є дружба та турбота.ВІДЕО ДНЯ
В. Албул, Н. Албул. Скульптурна група «Зимовий дворик» («Подруги». «Сніговик». «Шкідник». «Кумасі»). Полонський завод художньої кераміки. 1987 рік
— Краса!РЕКЛАМА
— У цій роботі неначе зупинилася мить зими — тиха, довірлива, майже домашня. Сніговик у центрі композиції — мов добрий хранитель двору. Він є символом дитячої радості, зимових канікул і безтурботності. Мороз дітлахам не страшний, бо є теплі шубки. Оченята дітей світяться від захвату. Саме такий настрій живе у скульптурній групі «Зимовий дворик» подружжя Валерія та Наталії Албулів. Діти ліплять сніговика, дорослі стоять поруч, ніби охороняючи цей короткий момент щастя.
— Як, на вашу думку, митцям вдалося створити такий настрій?
— Форми вирішені узагальнено, без дріб’язкової деталізації — саме це надає групі експресії й внутрішньої свободи. Розпис надзвичайно теплий. Підглазурний живопис відіграв ключову роль: фарби, миттєво вбираючись у пористий черепок, після випалу дали м’які розмиви, ніжні переходи, ледь окреслені контури. Завдяки цьому фігурки ніби огорнуті зимовим повітрям — прозорим, холодним і водночас лагідним.РЕКЛАМА
— Композиція «Сніговик» — наче сценка з життя…
— Так. Біля сніговика — мама й син. Вона не керує грою та не втручається — лише присутня. Її жест стриманий та уважний, сповнений тієї особливої материнської зосередженості, коли дозволяють дитині творити власний світ, але залишаються поряд, щоб будь-якої миті підхопити. Хлопчик притулився до сніговика — власного витвору, свого тимчасового друга. Для нього це не скульптура, а жива істота з характером і настроєм. Він дивиться на сніговика серйозно, майже по-дорослому, ніби перевіряє: чи добре вийшов, чи встоїть, чи витримає мороз. Сам сніговик — центр тяжіння композиції. Він наче посередник між дитинством і дорослістю, між грою й турботою. Це сцена про довіру, материнську любов, дитинство, в якому сніг — не холод, а простір любові.
В. Албул, Н. Албул. Скульптурна група «Зимовий дворик», «Сніговик». Полонський завод художньої кераміки. 1987 рік

«Фігури ніби виліплені зі спокою й повільного часу»

— А ось дівчинка, закутана в блакитно-білу шубку, напружено котить величезну кулю, — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. — Її рух зосереджений та серйозний: це не пустощі, а справа, яку треба довести до кінця. Вона ніби штовхає саму зиму — наполегливо та без страху. На снігову кулю сів птах. Робота називається «Шкідник», бо птах хоче завадити дитячій забаві. Дівчинці це, звісно, не подобається. але вона наполегливо робить свою справу, попри його наміри.
В. Албул, Н. Албул. Скульптурна група «Зимовий дворик», «Шкідник». Полонський завод художньої кераміки. 1987 рік
— Колоритна робота — «Кумасі».РЕКЛАМА
— Жінки спілкуються. Поруч — маленький песик. Фігури ніби виліплені зі спокою й повільного часу. Попри те, що зображена зима, від цієї роботи віє теплом.
В. Албул, Н. Албул. Скульптурна група «Зимовий дворик», «Кумасі». Полонський завод художньої кераміки. 1987 рік

«Художники показують: тепло народжується не від сонця, а від душевної близькості, від плеча поруч»

— Яка сценка ваша улюблена?
— Насправді кожна цікава по-своєму. Ось композиція «Подруги». Дівчаток єднає спільний простір дитинства та щирої дитячої дружби. Рум’яні щічки, округлі силуети, м’яко зведені плечі створюють відчуття, ніби ці фігурки дітей виліплені зі снігу — того, який щойно випав, ще не змерзлого, такого, з якого легко «ліпиться» дитяча дружба.
В. Албул, Н. Албул. Скульптурна група «Зимовий дворик», «Подруги». Полонський завод художньої кераміки. 1987 рік
Усі чотири фігурки з композиції «Зимовий дворик» поєднані не лише спільним простором і часом, а насамперед — єдиним станом тепла всередині зими. Це не набір окремих сюжетів, а цілісний світ, в якому зима постає не як випробування, а як середовище теплих людських стосунків. Тут немає боротьби з холодом — є прийняття зими. Художники показують: тепло народжується не від сонця, а від душевної близькості, від плеча поруч. Саме тому ця композиція так виразно перегукується з теперішньою сніжною зимою. У час, коли сніг знову накриває простір, а холод повертається не лише в природу, а й у повсякденність, скульптурна група «Зимовий дворик» звучить як нагадування: зима — це не лише про мороз, а й про здатність зберігати людське тепло у стосунках.

— Справді.
— Ці фігурки актуалізують досвід, який знову стає важливим сьогодні: бути разом, триматися поруч, створювати свій маленький «дворик» тепла — навіть серед снігу. Скульптурною групою талановитих українських митців Валерія та Наталії Албул «Зимовий дворик» можна милуватися нескінченно.

Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
Фото у заголовку
В. Албул, Н. Албул. Скульптурна група «Зимовий дворик», «Шкідник». Полонський завод художньої кераміки. 1987 рік Сообщает fakty.ua