Чашки з розписом усередині — особлива краса. Чимало їх створено у Японії та Китаї, де здавна розвинута чайна культура. Чашки усередині також розписували на знаменитій Севрській фарфоровій мануфактурі у Франції.
Вишуканий посуд з внутрішнім розписом є й у творчому доробку українських митців. Таких витворів небагато, вони варті особливої уваги.
В інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про фарфорові шедеври, які зачаровують своєю красою.

«Сервіз Миколи Назаренка та Зої Мосійчук випромінює радість життя»

— Кожна чашка з розписом усередині — справжнє диво, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Сервіз, розписаний на формах Миколи Назаренка Зоєю Мосійчук, випромінює радість життя, щедрість кольору, любов до природи, до дому, до сонця. Він — мов пісня літа. Полум’яні квіти, виписані рукою Зої Мосійчук, розгортаються на білосніжному тлі, наче барвистий сад у розквіті — з подихом вітру, шелестом трав, пахощами медових степів. Помаранчеві, червоні й золотаві пелюстки ніби світяться зсередини. У кожній квітці — частинка душі художниці, її внутрішнє світло, її Україна. Форма Миколи Назаренка — стримана й виразна, округла, як лоно землі, що тримає в собі красу й гармонію. Це баранівський фарфор.ВІДЕО ДНЯ
М. Назаренко, З. Мосійчук. Чайні пари. Баранівський фарфоровий завод. 1960-ті
— Краса! На яких ще українських фарфорових заводах практикували такий внутрішній розпис чашок?РЕКЛАМА
— Малюнки петриківського розпису почали використовувати в оздобленні порцеляни вже в перші післявоєнні роки й на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі. Саме сюди запросили найкращих народних майстрів з Петриківки, які мали не лише створити показові зразки, а й закласти методику адаптації традиційної техніки до фарфору.
Їхні роботи стали дороговказом для всієї галузі. Чайний сервіз «Горобці» — один з найтонших і найпоетичніших зразків співпраці Марфи Тимченко з Київським експериментальним кераміко-художнім заводом. На елегантних, витончених формах Миколи Назаренка мисткиня створила цілий декоративний світ, у якому петриківський розпис набув акварельної ніжності й камерної ліричності. У центрі композиції — улюблені мотиви Марфи Тимченко: стилізовані пташки та тендітні квітки, які разом формують плавний, мелодійний орнамент.
У роботі бачимо бузково-рожеві тони, глибокі сині переходи, світлі прозорі тіні. Золота лінія структурує композицію. Такий добір кольору створює відчуття ранкового світла та зимової тиші. Розпис виконано у філігранній техніці з використанням характерного подвійного мазка та підкресленої графічності силуету.РЕКЛАМА
Птахи — головні персонажі сервізу — м’яко промодельовані, з акцентованим «перламутровим» оперенням і тонкими штрихами, що створюють ефект пухнастості.
Марфа Тимченко. Розпис чайного сервізу «Горобці». Київський експериментальний кераміко- художній завод, 1971–1972. Форма — Микола Назаренко. Національний музей декоративного мистецтва України

«Блакитні птахи» — поезія польоту на порцеляні"

— Квіткові елементи витримані у стильовій єдності: композиції ніби самі виростають уздовж вигину чашки, підкреслюючи пластику форми Миколи Назаренка, — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. — Він створив одну з найгармонійніших і «найтепліших» чайних форм свого часу: округлу, збалансовану, з широкими плавними площинами, що немов запрошували до живописного наповнення. Саме на такій формі петриківський розпис має вигляд не декоративного нашарування, а природного продовження силуету. Марфа Тимченко майстерно «обводить» об’єм, ніби охоплюючи його рослинним рухом. Сьогодні розпис Марфи Тимченко на формах Миколи Назаренка — рідкісний та надзвичайно цінний зразок поєднання двох авторських систем.
— Чи можна назвати цю роботу раритетом?
— Так. Це ліричний шедевр українського фарфору 1970-х років, що повністю заслуговує на музейний статус, який він і має у зібранні Національного музею декоративного мистецтва України.РЕКЛАМА
— Милуватися цією красою можна нескінченно…
— Ще одна дуже гарна робота «Блакитні птахи». Це теж розпис Марфи Тимченко на формах Миколи Назаренка. Сет зберігається у Національному музеї декоративного мистецтва України. «Блакитні птахи» — поезія польоту на порцеляні. Перед нами — чарівна чашка з блюдцем, у якій фарфор перетворюється на легку акварельну казку. Тут панує світ небесної синяви й тихої пісні, яку можна почути лише серцем.
На білосніжній поверхні порцеляни розгортається фантастичний танок блакитних птахів — витончених, майже міфічних істот. Їхні крила розкриті в пишних розчерках, що нагадують пелюстки квітів, а золотий контур підкреслює кожен рух, немов світло сонця торкається пера.
Світло-блакитні відтінки, покладені під тонкі золоті прорисовки, створюють ефект мерехтіння: здається, варто лише нахилити чашку — і птахи злетять із неї, забравши з собою тишу далекого ранку. У центрі композиції вічний мотив українського декоративного мистецтва: поєднання птаха й квітки як символів життя, відродження.
Цей сет — маленька історія про красу, яка приходить з природи. Чашка м’яко розширюється до краю, ніби підіймаючи небо на долоні. На внутрішній стінці сяє золото — делікатне, але виразне, присутнє рівно настільки, щоб підкреслити святковість. Блюдце повторює мотив, і разом вони утворюють цілісний ансамбль — як два акорди однієї мелодії.
М. Назаренко, М. Тимченко. Чайна пара «Блакитні птахи». Баранівський фарфоровий завод. 1971–1972. Національний музей декоративного мистецтва України

Раніше в інтерв’ю «ФАКТАМ» Людмила Карпінська-Романюк розповіла про знаменитий баранівський сервіз «Бутон».
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
Фото у заголовку: М. Назаренко, М. Тимченко. Чайна пара «Блакитні птахи». Баранівський фарфоровий завод. 1971−1972. Національний музей декоративного мистецтва України Сообщает fakty.ua