Виставка «Неповторна, незрівнянна: Баранівська порцеляна середини XX століття», що нині проходить у Будинку митрополита Національного заповідника «Софія Київська», стала культурною подією для поціновувачів українського фарфору. А стаття у «ФАКТАХ», присвячена її відкриттю, виявилась надзвичайно резонансною. Її прочитали понад десять тисяч читачів.
На прохання поціновувачів фарфору продовжуємо знайомство з раритетами виставки.
У інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про неймовірну вазу «Два півні».

«Горді півні змахують своїми крилами так, ніби от-от зійде сонце»

— Рухаймося залом, сповненим тихого сяйва та невимовної краси виставки «Неповторна, незрівнянна: Баранівська порцеляна середини XX століття», — говорить Людмила Карпінська-Романюк. - Зимове сонце ковзає по експозиції, торкаючись кожного виробу так лагідно, ніби знає історію зсередини. І ось перед нами декоративна ваза «Два півні» — округла, світла, мов стигла крапля меду на долоні дня. Вона — один із найпривабливіших експонатів виставки. ВІДЕО ДНЯ
В. Єрмоленко, В. Костенко. «Два півні». Баранівський фарфоровий завод. 1960 – ті. Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав».
— Краса!РЕКЛАМА
— Горді півні змахують своїми крилами так, ніби от-от зійде сонце. Їхні форми не реалістичні — вони декоративні, навіть урочисті, але сповнені тієї живої енергії, яку здатен передати лише майстер, закоханий у народну традицію. У розписі Василя Костенка відчутний подих Петриківки — м’який, широкий, теплий, як дотик літа. Тут він звучить особливо яскраво. Форма Володимира Єрмоленка додає виробу величності. Овальна, округла, вірно збалансована, з тонкою шийкою — здається, ніби це скарбничка світла й барв. Ваза «Два півні» з колекції Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» — це поема у фарфорі, створена двома талановитими майстрами. Баранівка подарувала їм обом той особливий дух — любов до мистецтва, яке стає вічним. Перед таким шедевром мимоволі зупиняєшся.
Круговий живопис вражає! Якщо обійти вазу й поглянути збоку, композиція розкривається по-новому. На її заокруглених площинах з’являються густі грона калини. Їхнє тепле сяйво врівноважує вогняну хвилю півнячого пера, створюючи відчуття ритму й обертового руху, ніби вся природа зібралася у спільному танці барв. Великі декоративні квіти, розкриті на повну силу, палають помаранчевими й червоними відтінками, а золото на пелюстках додає урочистої благородності. Баранівська порцеляна завжди вміла говорити з глядачем через деталь, і ця ваза саме така.
В. Єрмоленко, В. Костенко. Ваза «Два півні» - зворотна сторона. Баранівський фарфоровий завод. Національний історико-етнограічний заповідник «Переяслав». 1960 -ті РЕКЛАМА

«Сервіз „Червоне літо“ — це мить радості, яку хочеться пережити знову»

— Що відомо про авторів цієї роботи?
— Василь Костенко народився 26 травня 1935 року в селі Стефанівщина на Полтавщині. У 1955 році він закінчив відділення художньої кераміки Миргородського керамічного технікуму і того ж року вперше прийшов на Баранівський фарфоровий завод. З 1957 по 1992 рік працював тут художником, майстром живописного цеху, а згодом — живописцем, заслуживши репутацію одного з найкращих фахівців підприємства.
Його творчість — це поєднання петриківської традиції, якій навчала легендарна мисткиня Марфа Тимченко, з академічною точністю та бездоганним володінням технікою підполив’яного розпису. Василь Костенко вмів працювати солями металів — кобальту, хрому — досягаючи найтонших переходів кольору. Інколи поєднував підполив’яні та надполив’яні техніки на одному виробі, створюючи багатий живописний рельєф. Його роботи експонувалися у Франції, Італії, Канаді, США. Сьогодні вони зберігаються у провідних музейних колекціях України. Василь Костенко пішов із життя 21 квітня 1996 року в Баранівці, залишивши по собі величезний творчий спадок і школу майстерності.
Василь Єрмоленко — заслужений художник України, кераміст, скульптор, графік — людина рідкісної внутрішньої сили й творчої сміливості. Народився у 1937 році в селі Липняжка на Кіровоградщині. Навчання в Одеському художньому училищі відкрило перед ним світ професійної майстерності й широкий горизонт художніх можливостей. Та найповніше він розкрив себе саме в декоративному мистецтві — там, де можна поєднати традицію, масштаб і власне відчуття форми. Серце майстра перестало битися у 2015 році. У залі виставки, серед десятків унікальних порцелянових творів, сервіз його форми «Червоне літо». Цей сет святковий, сповнений щирої радості життя. Він несе в собі тепло України: щедрі барви полів, запах свіжої трави, рум’яність стиглих ягід. «Червоне літо» — це мить радості, яку хочеться пережити знову.
В. Єрмоленко. Чайний сервіз «Червоне літо». Баранівський фарфоровий завод. 1967. Національний музей декоративного мистецтва України РЕКЛАМА
— Барвиста краса, що підіймає настрій!
— Такий сервіз не просто ставлять на стіл — ним милуються, як квіткою, що не зів’яне. Він випромінює радість життя, щедрість кольору, любов до природи, дому, сонця.
—  Як думаєте, чому сьогодні до робіт Баранівського фарфорового заводу такий інтерес?
— Саме тут народжувалися форми, орнаменти, авторські сервізи та декоративні тарелі, які сьогодні вважаються класикою українського декоративного мистецтва. Завод був одним із флагманів українського художнього фарфору. Місцева глина, якість якої ще у 1884 році порівнювали з саксонським і чеським каоліном, давала матеріал виняткової чистоти й пластичності. На цій основі майстри створювали живописні поверхні, на яких розквітали неймовірної краси квіти, створювались петриківські орнаменти.
Раніше Людмила Карпінська-Романюк розповіла про вінтажні тарілки, створені вітчизняними фарфористами.

До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Нещодавно у музеї відкрито зал українського фарфору, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
Фото у заголовку В. Єрмоленко, В. Костенко. «Два півні». Баранівський фарфоровий завод. 1960 — ті. Національний історико-етнограічний заповідник «Переяслав».
Сообщает fakty.ua