Мабуть, у кожного в дитинстві була улюблена тарілка. А чи збереглась вона у вашій оселі сьогодні?
Змінилися часи, змінилися мода та смаки. Сьогодні люди обирають здебільшого такий посуд, як у ресторанах. У пріоритеті мінімалістичні форми практично без декору.
У вінтажного посуду свій особливий шарм. Він неначе тримає тепло тих часів, коли мама та бабуся готували для вас смаколики, коли було безтурботне дитинство.
У інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця вітчизняної порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про український фаянсовий посуд, який став вінтажним.

«Фаянс — демократичний родич фарфору»

— Можливо, й у вас у домі були колись такі фаянсові тарілки, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Вони не кричать, а шепочуть про рідний дім, про сніданки в ранковій тиші, про руки, що ставлять хліб на стіл. Фаянс — демократичний родич фарфору. У 1970 роках він став справжнім символом побутової гармонії: красиві речі створювали не лише для свят, а й для звичайних родинних обідів. Тарілки Івана Сеня багатьом нагадають дитинство та юність. Зелені та червоні кільця — мов кольори серпневого саду й зимового вечора. Кожна тарілка — як маленьке свято, де звичайне життя має право бути прекрасним.ВІДЕО ДНЯ
Іван Сень. Тарілки. Будянський фаянсовий завод. 1975
— До комплекту входив і соусник. Він неначе нагадування про те, що і щоденне сервірування столу має бути естетичним.РЕКЛАМА
— Так. А ось тарілки Сергія Панасюка та Миколи Ніколаєва. Світло рожевого — як тінь ранкової хмарини на білому порцеляновому небі.
Ці тарілки — втілення ніжності, що народилася в епосі простоти й чистоти форми.
Тонкий золотий кант нагадує про стриману урочистість, а пастельна смуга рожевого кольору — про лагідність побуту, де кожна річ створена не лише для користі, а й для душевного тепла. У 1970-х на Будянському заводі вміли поєднати естетику і повсякденність, красу і доступність. Такі тарілки ставали мовчазними свідками домашніх розмов, ранкових сніданків і святкових вечерь, зберігаючи поезію звичайного життя.РЕКЛАМА
С. Панасюк, М. Ніколаєв. Тарілки. Будянський фаянсовий завод. 1975

«Конструкторське бюро Будянського фаянсового заводу було справжньою художньою лабораторією»

— Гарно!
— Тогочасний український фаянс користувався доброю славою в країні й за кордоном. Будянський був особливо популярний, здатний задовольнити будь — які смаки. Конструкторське бюро, де створювалися та одержували путівку в життя нові види виробів — їх фасони та розробки, були справжньою художньою лабораторією. Працівникам цього підрозділу належало багато зробити, щоб вироби відзначалися високою технологічністю, простотою під час виготовлення і, звичайно, задовольняли високі вимоги споживачів. Спочатку на завод прийшли Олександра Конарєва-Рибіна й Микола Ніколаєв, згодом — Раїса Вакула, Галина Чернова, Юрій Піманкін. Іван Сень, Галина Кломбицька, Борис Пянида.
Колектив митців Будянського фаянсового заводу, які багато зробили для піднесення художнього рівня виробів, сформувався протягом 1940 — 1950 — х років. Очолив його з 1948 року головний художник Сергій Панасюк. Валентина Родіонова, Валентина Сідак, Лара Антонова, Юрій Пянида — митці наступного покоління, вони у 1980-х почали свій творчий шлях. Завдяки дружній команді талановитих художників, які забезпечували впродовж багатьох років рівень художньої продукції підприємства, їхні вироби набули свого неповторного стилю. І все ж таки — це був єдиний колектив. Колектив, від якого багато чого чекали… РЕКЛАМА
С. Панасюк. Тарілки. Будянський ФЗ. 1975

«Роботи Галини Кломбицької експонувались на виставках у Парижі, Ріо-де-Жанейро, Чикаго, Токіо»

— Здається, звичайна смужка. А стільки експресії! Кожен міг обрати колір, що подобався.
— Такі тарілки створювали затишок в оселі. Зараз вони нагадують про час, коли навіть у простій побутовій речі митці шукали гармонію світу. Цікаву історію має глибока тарілка Галини Кломбицької. Малогабаритна, півлітрова, для борщу і супу, вона мала велику популярність. Квартири були з маленькими кухнями. І щоб на столі вміщувалось більше посуду, Галина Кломбицька запропонувала тарілку не 240 сантиметрів в діаметрі, як було загальноприйнято, а 190 сантиметрів. При цьому місткість таких тарілок однакова.
Г. Кломбицька. Посудні вироби. Будянський фаянсовий завод. 1970-ті
Цікаво, що й нині власники великих будинків «полюють» за сервізами й наборами майстрині. Її роботи експонувались на виставках у Парижі, Ріо-де-Жанейро, Чикаго, Токіо.
Г. Кломбицька. Столовий сервіз «Опівдні». Будянський фаянсовий завод. 1980
— Чи може фаянсовий посуд коштувати дорожче за порцеляновий?
— Зазвичай фаянсові вироби коштують дешевше, ніж порцелянові, бо фарфор створюється за більш складною технологією. Проте антикварний фаянс, особливо авторський та створений лімітованим накладом, може коштувати дорожче ніж, скажімо, серійний сучасний фарфор. Антикварні авторські фаянсові сервізи зазвичай є колекційними.
— Як краще доглядати за фаянсовим посудом, який становить для людини певну цінність?
— Мийте його вручну в теплій воді м'якою губкою, уникаючи агресивних засобів для чищення і металевих щіток. Уникайте різких перепадів температури. Після миття протирайте посуд насухо м'якою тканиною. Тоді він служитиме довго й, можливо, ним зможе користуватись ще не одне покоління у вашій родині. Молодь любить нове, трендове, проте сьогодні дуже актуально поєднувати вінтажний посуд із сучасним. Вінтажний посуд створює особливий настрій. Тарілки з історією можуть стати предметом цікавої розмови за столом. Можливо, у вашій родині так вже й траплялось. Вінтажний посуд — це одна із цікавих сторінок історії родини.
Раніше колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк розповіла про лейтмотив осіннього дощу у творах мистецтва вітчизняних майстрів порцеляни.

До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Нещодавно у музеї відкрито зал українського фарфору, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
Фото у заголовку: Тарілки та соусник. Будянський фаянсовий завод. 1975 Сообщает fakty.ua