alt="співачка SOWA"/>
Українська співачка SOWA відверто зізнається, що велика війна змінила її життя, забрала бізнес родини та рідний дім на Херсонщині, але зробила сильнішою. За ці три роки, додає вона, трансформувалася українська культура, а єдність — ключ до перемоги. Водночас артистку непокоїть, що деякі українці досі слухають російську музику.

«Українці почали поспішати жити»

— Війна змінила українське суспільство за ці роки. Змінилося ставлення до життя. Українці почали поспішати жити. Це парадоксально, адже, здавалося б, війна мала б змусити нас відкладати плани, вважаючи, що щось «не на часі». Але насправді все навпаки — ми не знаємо, що станеться завтра і чи взагалі матимемо можливість щось зробити. Тому почали діяти вже сьогодні, — каже SOWA «ФАКТАМ». —  З кожним місяцем помічаю, як розвивається музична сфера та кіноіндустрія, як починають відроджуватися різні професії та галузі. Наприклад, у футбольному середовищі знову збираються команди, організовується більше подій, які частіше з’являються у медіапросторі. ВІДЕО ДНЯ
В Україні стало більше української музики, яка допомагає витісняти російський контент. Водночас певний відсоток українців досі його споживає — і для мене це загадка. Як можна слухати пісні виконавців, які живуть у країні-терористці та підтримують цю війну?
Українське суспільство стало більш почутим за межами країни, зокрема завдяки благодійним концертам за кордоном. Світ звернув увагу на Україну через повномасштабне вторгнення, але нам вдалося не просто кричати про війну, а показати, що ми маємо, що захищати. У нас є ідентичність, глибоке коріння, культура, а найголовніше — люди, які своїм талантом заслуговують на увагу всього світу. РЕКЛАМА
— Які головні виклики стоять перед Україною зараз і що, на вашу думку, є найважливішим для перемоги?
— Найголовніший виклик для нас зараз — якнайшвидше завершити цю війну без ще більших втрат. Вона принесла українцям занадто багато болю та змін, які важко прийняти.
На мою думку, найважливішим фактором для перемоги є єднання. Було багато моментів, коли в нашому суспільстві виникали розколи. Здавалося, що навіть без ворога ми можемо створювати внутрішні конфлікти, як це було, наприклад, із питанням мови.РЕКЛАМА
Але варто пам’ятати: кожна людина сильна, проте разом ми непереможні. Нам потрібно спільно усвідомлювати наші цінності, розуміти, за що боремося, та відстоювати це.
Ми маємо єдину мету — вільну Україну, незалежну від ворога, без його пропаганди. Ми повинні захищати свою мову, культуру та кордони, доводячи, що ми є окремою, повноцінною державою. І якщо ми будемо рухатися до цієї мети разом, то неодмінно її досягнемо.
"Війна, здавалося б, мала змусити нас відкладати плани, але насправді все навпаки — ми спішимо діяти, бо не знаємо, що станеться завтра", - каже співачка SOWA

«Мама влетіла до кімнати зі словами: „Діано, почалася війна“»

— Які спогади у вас залишилися з 24 лютого 2022 року, і як цей день вплинув на ваше життя?
— Я ніколи не забуду цей ранок — як і більшість українців. Було відчуття, ніби я опинилася у кадрі з фільму, а не в реальному житті. За вікном завивала сирена, яку я почула вперше, і від цього звуку по тілу пробігли мурахи. Увімкнений телевізор, промова Володимира Зеленського про запровадження воєнного стану… Навіть зараз, коли я це згадую, здається, що переказую сюжет кіно. Але, на превеликий жаль, це не фільм, і краще б усе залишилося лише на екрані.
Я пам’ятаю, як мама влетіла до кімнати зі словами: «Діано, почалася війна». Я ніколи не забуду це усвідомлення: ми втратили бізнес, місця мого дитинства були окуповані, мої рідні перебували під загрозою, як і життя всіх українців. Пам’ятаю, як ми виїжджали за кордон після того, як почули вибухи біля нашого дому. Батько проводжав нас до кордону, і я ніколи не бачила в його очах стільки болю та невідомості. За кермом була моя мама — вперше в житті вона виїжджала за межі міста. В її очах був страх, хоча вона його не показувала. Я відчувала, наскільки їй важко.РЕКЛАМА
Той період за кордоном був для мене депресивним. Я дивилася соцмережі й бачила відео артистів, які залишилися в Україні та співали для переселенців. У мене тоді був змішаний стан — злість, заздрість, біль. Мені здавалося, що я теж повинна бути там, з нашими людьми, а не за тисячі кілометрів від дому. Цей день і наступні місяці залишили багато спогадів, які назавжди змінили мене.

— Як особисто вас змінили ці три роки війни?
— Я усвідомила, що все, у що ти вкладав роки зусиль, може зникнути в одну мить. Людина, з якою ти ще вчора сміявся, сьогодні може стати спогадом — ти більше ніколи її не побачиш, лише на фото. Війна зруйнувала бізнес мого батька. Я до останнього не вірила, що окупанти справді зайдуть у Херсон. Вони забрали не лише рідне місто, а й усе, над чим моя родина працювала понад 15 років. Це страшно. Але ще страшніше те, що всі ці роки старань в одну мить стали нічим. Щодо творчості, вона теж змінилася. Раніше мої пісні були про кохання, а з початком повномасштабного вторгнення в них з’явилися нові сенси. Я написала пісню «Сльози — то моя зброя», яка рятувала мій ментальний стан, коли я була за кордоном. Я майже не знімала навушники, безперервно слухаючи її демоверсію.
Інша пісня — «Дім» — стала присвятою українській мові, патріотизму та моєму рідному дому на Херсонщині. Ці три роки зробили мене іншою. Але попри біль, я знаю: я сильна, як і моя країна. І ми обов’язково переможемо.
Раніше фіналіст Нацвідбору, співак Khayat розповів про виклики під час великої війни.
Сообщает fakty.ua