У вівторок, 11 липня, в Парижі на 95-му році життя помер всесвітньо відомий письменник Мілан Кундера. Він по праву вважається одним із найвидатніших романістів XX століття. Йому чи не щороку пророкували Нобелівську премію з літератури, однак він її так і не отримав. Але це, мабуть, не настільки важливо. Кундера мав куди важливіше визнання — любов і повагу десятків мільйонів читачів у різних країнах світу.

Мілан Кундера народився 1 квітня 1929 року в Брно. Тоді це була Чехословаччина. Його батько Людвік Кундера був відомим у Європі музикознавцем. Він вирішив навчати сина гри на фортепіано. Музика справді захопила Мілана, і він у юнацькому віці написав цикл пісень до віршів Аполлінера. Надалі музика відігравала найважливішу роль у всіх його літературних творах.

Це очевидно з першого роману Кундери «Жарт», який вийшов 1967 року. Саме народна музика дає змогу головному герою забути про важке минуле.

Так склалося, що «Жарт» став єдиним твором Кундери, який вийшов у Чехословаччині. Книгу не хотіли друкувати з ідеологічних міркувань. Втрутився французький поет-комуніст Луї Арагон. Він написав передмову до французького видання книги, яке з'явилося раніше за чехословацьке. Арагон назвав «Жарт» одним із найкращих романів ХХ століття.

Книга має автобіографічний характер. У головних персонажах легко вгадуються сам Мілан, його близькі та друзі. Керівництво ЧССР не дарма боялося публікації роману. Кундера з глибокою іронією поховав у ньому комунізм як ідеологію і як державний лад.

Під час Празької весни письменник брав участь в акціях протесту проти радянського вторгнення в Чехословаччину. За це його позбавили можливості не тільки займатися літературою, а й викладати. У 1975 році Кундера іммігрував до Франції.

Там він написав свій найвідоміший роман — «Нестерпна легкість буття». Книжка вийшла 1984 року. А розповідає вона про події 1968 року в ЧССР, тобто про Празьку весну.

Навіть ті, хто не читав роман, добре знають його назву, яка стала крилатою фразою в усіх колишніх радянських республіках.

На Заході книга отримала хорошу підтримку у вигляді екранізації, яку зняв Філіп Кауфман. Картина вийшла 1988 року. У ньому молоді актори, які потім стали зірками першої величини — Деніел Дей-Льюїс, Жюльєт Бінош і Лена Олін. Фільм отримав дві номінації на «Оскар» і премію BAFTA за найкращий адаптований сценарій.

А ось Кундері екранізація не сподобалася. Він вважав, що Кауфман звів усе до любовного трикутника між хірургом-серцеїдом Томашем, художницею Сабіною і офіціанткою Терезою. Уся ж філософська складова роману не знайшла свого відображення у фільмі.

На батьківщину Кундера не повернувся. У 1981 році він отримав французьке громадянство. У Чехії з'являвся рідко і завжди інкогніто.

Він написав у підсумку 10 романів. Чотири з них — французькою мовою. Тому наполягав на тому, щоб його називали французьким письменником. Лише наприкінці 2019 року Мілан Кундера та його дружина Віра знову отримали чеське громадянство. Кундері тоді було 90 років. Але це не вплинуло на його ставлення до нової батьківщини.

Мілан із середини 80-х не давав інтерв'ю. Він заявив, що приватне життя письменника публіку не стосується.

На початку 2019 року Кундера разом з іншими відомими письменниками, серед яких були Світлана Алексієвич, Салман Рушді та Орхан Памук, опублікували відкритий лист із закликом захистити Європу від політиків-популістів і володимира путіна.

«Європу атакують псевдопророки, сп'янілі почуттям образи і марять можливістю опинитися в центрі уваги. Вона покинута двома найбільшими союзниками, які протягом минулого століття двічі рятували її від самогубства; одним по той бік каналу (Британією) та іншим, що знаходиться по інший бік Атлантики (США). Європа вразлива для дедалі нахабнішого втручання з боку господаря Кремля. Сама ідея Європи розвалюється на частини на наших очах», — написали автори звернення.
Сообщает fakty.ua