Ось уже 15 років її ім'я лунає по всьому світу — Леді Ґаґа! Її диски розкуповуються мільйонами. Вона є лауреатом безлічі престижних нагород, зокрема премії «Оскар» за найкращу пісню до фільму («Зірка народилася), 12 «Ґреммі» та 13 премій MTV за найкращі відеокліпи.

Крім того, Стефані Джерманотта (справжнє ім'я співачки) відома як громадянська активістка. Вона завзято захищає права ЛГБТ-спільноти та дбає про людей з проблемами ментального здоров'я, оскільки на власному досвіді знає, що це таке.

Наприкінці листопада на Заході виходить фільм «Дім Ґуччі», в якому Леді Ґаґа виконала головну жіночу роль. Її партнерами стали чудові актори Адам Драйвер, Аль Пачіно, Джеремі Айронс, Джаред Лето, Сальма Хаєк. Зняв фільм ветеран Голлівуду Рідлі Скотт, культовий режисер, який подарував глядачам «Чужого», «Того, хто біжить по лезу», «Гладіатора», «Царство Небесне» та багато інших стрічок.

Інтерес до «Дому Ґуччі» величезний. Достатньо сказати, що трейлер фільму в перший же день його появи в мережі переглянули понад 10 мільйонів користувачів!

Британський журнал Vogue взяв інтерв'ю у Леді Ґаґи, а також підготував фотосесію з нею для свого грудневого номера, який уже надійшов у продаж.

Зі співачкою та актрисою розмовляла відома журналістка Джайлс Геттерслі. «ФАКТИ» підготували переклад одкровень Леді Ґаґи. Розмова відбулася у відеоформаті. Джайлс зателефонувала артистці у призначений час, і та вийшла на зв'язок зі свого будинку на Західному узбережжі США.

«Я не хотіла, щоб хтось розповідав мені, якою була ця жінка, ніхто, навіть сама Патриція Реджані»

Леді Гага: О, ви застали мене саме в той момент, коли я співала!

Джайлс Геттерслі: Це пісня з вашого нового альбому?

Леді Гага: Так. Я записала його разом з живою легендою — Тоні Беннеттом. Це вже наш другий спільний диск. І ми знову співаємо дуетом пісні безсмертного Коула Портера. Я виконувала Night and Day, коли ви зателефонували. Дозвольте мені заспівати ще кілька рядків, а ви поки роздивіться.

(Леді Гага знову співає, а Джайлс розглядає те, що захоплює об'єктив вебкамери. Кабінет з рожевими стінами, рояль, задня стіна від підлоги до стелі є полицями, на яких стоять незліченні туфлі на неймовірно високих підборах…)


Леді Ґаґа: О, бачу ви звернули увагу на моє взуття… Знаєте, адже мені потрібно було чимось прикрасити цю стіну.

(Співачка одягнена у футболку брудно-рожевого кольору та чорні легінси)

Леді Ґаґа: Так, я сьогодні вся така домашня. Не порівняти з тим, коли ми робили фотосесію для Vogue, правда? Коли я вдома, то віддаю перевагу м'якому зручному стилю. Ось тільки намисто одягла, не змогла втриматися, адже його подарував мені мій бойфренд. Він купив його в одному чудовому магазинчику в Сан-Франциско. Його та ось ці сережки. Я почуваюся сьогодні такою розслабленою. Можливо, тому, що до мене на чай пізніше завітає моя мама. Ми з нею давно вже не розмовляли, сидячи за столом.

Джайлс Геттерслі: Чому? Не вистачає часу?

— Саме так! Останні три роки я працювала над роллю, яку мені запропонував Рідлі Скотт. І половину цього часу, якщо чесно та відверто, я жила життям своєї героїні, Патриції Реджані. Дев'ять місяців я розмовляла з особливим акцентом. Так кажуть на півночі Італії, звідки Патриція родом.
Леді Ґаґа захищає права ЛГБТ-спільноти та піклується про людей з проблемами ментального здоров'я (фото www.vogue.co.uk)

— Ви маєте на увазі, що говорили так на знімальному майданчику?

— І поза ним теж. Я ні на хвилину не виходила з образу. Залишалася нею. Ця роль змусила мене повністю змінитись. Почалося з того, що я не могла говорити з необхідним акцентом, бо була білявкою. І я змінила колір волосся. Повірте, це вимагало чималих зусиль. Потім стало ще важче. Мені треба було навчитися дивитися на світ очима Патриції. А вона у всьому прагнула побачити спосіб заробити гроші. Ще я дізналася, що Реджані любила фотографувати. Я цим ніколи не захоплювалась. Але тепер не розлучаюсь з фотоапаратом. Патриція любила гарні речі. Раніше я могла зберігати вдома все поспіль. Тепер я просто позбавляюся того, що не є, як мені здається, гарним… Чекайте, сподіваюся, ви знаєте, про кого зараз йдеться?

— Звісно. Ви зіграли Патрицію Реджані, колишню дружину відомого італійського бізнесмена Мауріціо Ґуччі, який деякий час керував знаменитим будинком Gucci, успадкувавши це право від свого батька Родольфо. Реджані найняла кілера, щоб убити Мауріціо. Її прозвали Чорною Вдовою. Суд визнав її винною. Патриція відсиділа 18 років з 26 та вийшла на волю у жовтні 2016 року.

— Абсолютно вірно! Так ось, я постаралася дізнатися про неї все. Перечитала купу статей у газетах та журналах. Старих статей, які були надруковані ще у ті роки, коли Реджані зустрічалася з Ґуччі, про їхнє весілля, гламурне життя, про проблеми, що почалися, коли помер Родольфо Ґуччі, її свекор. Мауріціо зчепився зі своїм дядьком Альдо та двоюрідними братами. Тривала боротьба за керування сімейним бізнесом, за гроші. А потім Патриція дізналася, що її чоловік зустрічається зі своєю старою знайомою Паолою Франчі. У результаті Мауріціо залишив дружину, подав на розлучення. Він продав свою частку Gucci та збирався одружитися з Франчі. Реджані не могла цього допустити.

— Чому?

— Якби весілля Мауріціо та Паоли відбулося, аліменти, які Ґуччі виплачував Патриції, зменшилися б удвічі.
У фільмі "Дім Ґуччі" Ґаґа зіграла головну жіночу роль (фото www.vogue.co.uk)


— Ви кажете, що вивчили все, що можна було знайти у пресі про Реджані. Однак при цьому Патриція, яка вже п'ять років перебуває на волі, ображається на вас за те, що ви з нею не зустрілися та навіть не поговорили телефоном. Ось що вона заявила італійським журналістам влітку цього року. Цитую: «Мене дещо дратує той факт, що Леді Ґаґа, граючи мене у фільмі Рідлі Скотта, не виявила належної поваги чи хоча б інтересу та не спробувала зустрітися зі мною». Це правда? Ви з нею не зустрічалися, не розмовляли?

— Не зустрічалася. Знаєте, я відчувала, що зможу правдиво розповісти історію цієї жінки лише в тому випадку, якщо сама сформую власну думку про неї. Я не хотіла опинитися під чиїмось впливом, включно з самою Патрицією. Тому, працюючи над роллю, я обрала метод, що нагадує журналістське розслідування. Прагнула читати між рядками. Витратила на це понад рік. Я чудово розуміла, як поводитиметься Реджані, якщо ми все ж таки зустрінемося. Вона переконуватиме мене у своїй абсолютній невинуватості. Мені це було непотрібно. Повторюю, я не хотіла, щоб хтось розповідав мені, якою була ця жінка, ніхто, навіть Патриція Реджані.

— Говорять, Рідлі Скотт ретельно оберігає стрічку. Ніхто не бачив її змонтованою.

— Це правда. Я також не бачила. Рідлі нікому до прем'єри не показує, що вийшло в результаті.

— Вам не здається це перебільшенням?

— Анітрохи. До того ж я повністю довіряю Рідлі та поважаю його методи роботи.

— Тоді чому ви не прочитали книгу Сари Гей Форден «Дім Ґуччі: Сенсаційна історія вбивства, божевілля, гламуру та жадібності», яка вийшла 2000 року? Наскільки я знаю, саме її Скотт взяв за основу.

— Повторюю, я не хотіла, щоб чиясь думка вплинула на моє сприйняття Патриції. Газетні публікації все ж таки відрізняються від книги. Найчастіше вони викладають лише факти чи припущення.

«Щохвилини роботи над стрічкою думала про моїх італійських предків і про те, на які жертви вони зважилися заради того, щоб я могла жити краще, ніж вони»

— Коли ви отримали сценарій «Дому Ґуччі»?
— Рідлі Скотт надіслав мені його у 2018 році, невдовзі після виходу стрічки «Зірка народилася». Він і його дружина Джанніна Фаіо, як я дізналася пізніше, на той момент уже відбігали ноги у пошуках актриси, яка б зіграла Патрицію Реджані. Вони розглядали, але відкинули кандидатури Анджеліни Джолі, Пенелопи Крус, Марго Роббі. Впевнена, що це зірки стали так на небі, що я змогла отримати цю роль. Хто ще міг зіграти старіючу, сексуальну, люблячу ризик суку? Цю італійську мисливцю за грошима? Хто, як не я, у жилах якої тече італійська кров?!

— Судячи з трейлера, персонажі фільму розмовляють англійською мовою з сильним італійським акцентом. Я читала, що в Італії це рішення режисера викликало, м'яко кажучи, подив…

— Нехай люди побачать фільм повністю! Впевнена, вони змінять свою думку. Особисто я працювала над своєю вимовою. Думаю, італійці це одразу відчують. Спочатку я говорю на діалекті Віньйоли, рідного міста Патриції. Поступово, зі зміною її становища у суспільстві, переходжу на говірку, властиву Мілану та Флоренції. А далі мій акцент залежить від того, з ким у тій чи іншій сцені розмовляє Реджані.

— Вам важливо, щоб в Італії фільм прийняли добре?

— Життєво важливо! Щохвилини роботи над стрічкою я думала про моїх італійських предків і про те, на які жертви вони зважилися заради того, щоб я змогла жити краще за них. Я понад усе на світі хочу, щоб вони пишалися мною. Ось чому вирішила грати так, щоб глядачі побачили на екрані реальну жінку, а не тип поганої жінки.
«Понад усе на світі хочу, щоб мої предки пишалися мною», - ділиться Леді Ґаґа (фото www.vogue.co.uk)

— Ви виправдовуєте Патрицію Реджані і те, що вона зробила?

— В жодному разі! Я ніколи не звеличуватиму людину, яка вчинила вбивство. Але я хотіла поставитися з повагою до Патриції. І не лише до неї — до всіх жінок в історії, яких життя змусило стати експертами у питаннях виживання. Тільки Господь знає, через який біль їм довелося пройти. Так, вони теж завдавали болю іншим. Але будьмо чесні перед собою. Хіба ми з вами знаємо, як поводитимемося, опинившись на краю прірви?!

Давайте я розповім вам історію Патриції так, як я її бачу. Вона народилася у Віньйолі та росла у злиднях. Потім її мати Сільвана вийшла вдруге заміж. Вітчим був людиною заможною, заробив невеликий капітал на перевезенні товарів вантажівками. Мати надихнула Патрицію. Дочка побачила на її прикладі, що має зробити жінка, якщо хоче жити краще. Гроші вітчима дозволили Патриції потрапити до Мілана і відвідувати вечірки золотої молоді цього міста. Саме там вона вперше побачила Мауріціо Ґуччі. Він втілював у собі все те, на що, на думку Патриції, варто було полювати — гроші, імідж, ім'я…

— Вибачте, що перебиваю. Реджані стверджує, що Мауріціо закохався в неї по вуха.

- Так, але й вона його кохала. Я в цьому впевнена. То справді був бурхливий роман, який дуже не подобався Родольфо Ґуччі, батькові Мауріціо. Він знав усе про походження та виховання Патриції і був категорично проти того, щоб його син одружився з цією дівчиною. Але весілля відбулося 1972 року. Звичайно, наречена була у сукні від Gucci. Потім було десятиліття втіленої у життя мрії. Мауріціо та Патриція жили на широку стопу. Купалися у розкошах. Вони були улюбленцями преси. Мандрували світом. Для цього вони мали всі можливості — пентхаус в Олімпік-Тауер у Нью-Йорку, віллу в Акапулько, шале в Санкт-Моріці, ранчо в Коннектикуті. Постійні круїзи на особистій яхті Creole. Вони були завсідниками легендарної дискотеки Studio 54 у Нью-Йорку, а туди потрапити міг далеко не кожен. Додайте до цього дружбу Патриції з Жаклін Кеннеді! А ще дві чарівні дочки, яких вона народила у шлюбі з Мауріціо. А ще її захоплення орхідеями, на які вона щомісяця витрачала щонайменше 12 тисяч доларів. А ще колекції ювелірних прикрас, вечірки, обов'язково приватні реєстраційні номери на всіх автомобілях. Знаєте, як пару тоді називала преса? Мауїція! Задовго до появи Бранджеліни! (Бранджеліна — слово, придумане західними ЗМІ для Бреда Пітта та Анджеліни Джолі. — Ред.)

Але 1983 року ця фантазія почала руйнуватися. Після смерті Родольфо Ґуччі сімейний бізнес розділили порівну його єдиний син Мауріціо та рідний брат Альдо. Почалася сімейна війна. Дядька Альдо підтримували сини. Патриція, яка тепер вважала себе справжньою Ґуччі, навіть більше, ніж самі Ґуччі, спочатку підтримувала чоловіка. Однак у 1985 році Мауріціо покинув її. Він переїхав до квартири на Corso Venezia, не відповідав на дзвінки. Вона записувала на автовідповідач гнівні послання та прокляття, але він не реагував. Потрібно віддати належне Мауріціо — він поринув з головою в роботу. Це була епоха Gucci. Назва дому стала синонімом розкоші. Усі хотіли купити собі щось від Gucci. Вироби з натуральної шкіри, взуття, сумки, валізи, одяг. Навіть рушники у гольф-клубах були від Gucci. Проте більшість доходу осідала в кишенях посередників. Мауріціо твердо намірився навести лад і відновити контроль над усіма підрозділами. Цьому чинив опір його дядько Альдо, якому складна схема дозволяла красти у рідного племінника. До речі, дядечко Альдо зрештою опинився у в'язниці за фінансові махінації.

У 1993 році Мауріціо зрозумів, що у нього не вистачає грошей на розкішний спосіб життя, що став звичним. Міняти його він не хотів. До того ж у нього з'явилася нова жінка — стара знайома Паола Франчі. Вони були дружні ще у дитинстві. Але потім Ґуччі познайомився з Реджані. І Мауріціо продав свою частку у сімейному бізнесі за 120 мільйонів доларів компанії Investcorp. Це розлютило Патрицію. Їй подобалося перебувати у центрі сімейних баталій. Її влаштовувало, що вона все ще офіційно була дружиною Мауріціо Ґуччі. Поява Франчі в житті чоловіка, його бажання розлучитися і знову одружитися означало для Патриції крах усього. Ця вискочка Паола, яка була серед гостей на її весіллі, тепер мала намір вкрасти у Реджані все — чоловіка, прізвище, багатство, становище у суспільстві! Мауріціо та Патриція офіційно розлучилися у 1994 році. За рішенням суду Ґуччі зобов'язався платити колишній дружині щороку 860 тисяч доларів. «Миска сочевиці», — так назвала Реджані аліменти. Але над нею нависла ще більша загроза. Мауріціо цим не задовольнився, він хотів одружитися зі своєю Паолою. А цей шлюб означав, що розмір аліментів зменшився б удвічі! Патриція закидала колишнього чоловіка погрозами. Їхні записи, до речі, потім прослуховували в суді. Але Мауріціо знову не реагував. І тоді Реджані звернулася по допомогу до своєї близької подруги. Це була Піна Ауріємма з Неаполя. Вона була пов'язана з мафією. Піна найняла Бенедетто Черауло, власника піцерії з великими боргами, щоб убити Мауріціо Ґуччі. Доручення було виконано вранці 27 березня 1995 року. Кілер застрелив Ґуччі на сходах його офісу. Мауріціо було 46 років. За три роки Реджані вирушила до в'язниці за організацію вбивства колишнього чоловіка.
Кадр з фільму "Дім Гуччі"

Мені щиро шкода Патрицію. Вона найняла кілера, щоб той застрелив батька її дочок. Алессандра та Алегра спочатку підтримували матір. Дівчата вважали, що її поведінка стала наслідком пухлини мозку, яку потім видалили під час операції. Але потім вони змінили свою думку. Наскільки мені відомо, дочки не розмовляють із Реджані вже багато років. І це найстрашніше, що може статися з матір'ю.

«Наприкінці зйомок у мене виникли проблеми психологічного характеру. Я перестала розрізняти знімальний майданчик та реальність»

— Зйомки далися вам важко?

— Дуже важко. Основна частина проходила у лютому в Римі. В Італії через пандемію діяв жорсткий локдаун. Але це не заважало папараці переслідувати нас. Втім, не це було найважче. Зі мною до Риму прилетіла Сюзан Бетсон, мій викладач акторської майстерності. Вона вчилася у легендарного Лі Страсберга! Його метод добре відомий. Актор має глибоко увійти в образ. Мабуть, я зробила це надто глибоко. Наприкінці зйомок у мене виникли проблеми психологічного характеру. Я перестала розрізняти знімальний майданчик та реальність. Перетворилася на Реджані та була нею, навіть коли поверталася до готелю. Через велике навантаження я близько двох місяців не гуляла на свіжому повітрі. Знаєте, просто вийти на вулицю та прогулятися без будь-якої мети. І ось одного разу я зібралася це зробити, одягла капелюшок, і тут у мене сталася панічна атака. Я вирішила, що перебуваю на знімальному майданчику.

— Я нещодавно розмовляла із Сальмою Хайєк. Знаєте, як вона назвала досвід роботи з вами? Чудове божевілля! Сальма сказала, що їй рідко доводилося працювати з акторами, які грають із такою пристрастю, як ви. Вона також назвала вас божевільною, але при цьому геніальною.

— Дякую, звичайно, але мені здається, що Сальма перебільшує. Якось між дублями у нас виникла дискусія. Я ретельно готувалася, знову й знову повторювала одну сцену, а вона почала мене підколювати. Назвала мій метод ідіотським. Я навіть не посміхнулася. Але коли закінчилася зйомка, несподівано повернулася до неї та голосно промовила: «Ти посміховисько!» Вона здивувалася. А я розсміялася та поцілувала її. Після цього ми потоваришували. Але я не люблю, коли люди на зйомках ставляться до роботи несерйозно.

— А як ваші близькі ставляться до таких перевтілень? Їм не страшно було спостерігати, як їхня дорога Стефані перетворюється на смертельно небезпечну міланську соціопатку?

— На жаль, це так. Якийсь час у сім'ї відчувалося напруження, виявилися порушені звичні зв'язки. За столом панувала цвинтарна тиша, що для італійців нехарактерно. Усі зітхнули з полегшенням, коли зйомки закінчились. Я перестала говорити з акцентом того ж дня. А ось із рештою було складніше. Дуже важко миттєво скинути з себе маску людини, якою ти ставав і був протягом кількох місяців. Наголошую, не прикидався нею, а був!

— Вибачте, мені здається, це не дуже добре для психіки акторів!

— А я й не стверджую, що це сприяє нашому психічному здоров'ю! Але інакше особисто я просто не вмію.

«Буду розповідати своїм дітям, як їхня матуся співала на інавгурації Байдена в куленепробивній сукні від Schiaparelli»

— Цього року вам виповнилося 35 років.

— Зараз це прозвучало так, ніби ви сказали: «Леді Ґаґа старіє!» (сміється). Я сповнена сил, прагну бою. Мені подобається, що вже близько 20 років люди мене обожнюють. Неважливо, що я роблю при цьому — співаю, знімаюся в кіно, просто з'являюсь на червоній доріжці чи подіумі. Я відчуваю любов як з боку шанувальників, так і з боку артистичної спільноти. До мене ставляться серйозно та з великою повагою.

— Тому вас запросили співати на інавгурації Джо Байдена у Вашингтоні?

— О, це день, яким я особливо пишаюся. Як і багато американців, я жила у великому страху чотири роки, поки президентом був Дональд Трамп. І я щаслива, що ці дні позаду. Про виступ на інавгурації розповідатиму своїм дітям. Як їхня матуся вийшла в куленепробивній сукні від Schiaparelli.


— Ви завжди мріяли стати співачкою?

— Відкрию секрет — ні! Я мріяла стати журналісткою та писати репортажі з гарячих точок. Можете сміятися, але в день інавгурації Байдена я йшла до Капітолія та уважно оглядалася довкола у пошуках чогось підозрілого, що могло б свідчити про присутність змовників чи терористів.
Леді Ґаґа у підлітковому віці

— Дозвольте безглузде запитання. Ви щасливі?

— Цей стан до мене нарешті повернувся. Протягом тривалого часу я була впевнена, що не зможу повністю вилікувати психічні травми, отримані мною внаслідок стрімкого злету популярності в досить юному віці. Тільки зараз я близька до того, щоб назвати себе цільною особистістю, що сформувалася. Я все частіше відчуваю радість. І це мені подобається.

— Це нове почуття для вас?

— Боюся, я вже встигла до нього звикнути, але ще два роки тому відчуття справді були новими.

— Де ви зараз живете? У Нью-Йорку?

— Ні, хоча, як і раніше, відчуваю себе мешканкою цього міста на всі 100 відсотків. Якщо хочете, можете назвати мене квінтесенцією Нью-Йорка. Але я живу в Голлівуді разом зі своїм бойфрендом Майклом Поланскі. Він випускник Гарварда, працює у благодійному фонді Паркера. Вони допомагають вченим, артистам, медикам. А ще Майкл, як і я, обожнює собак.

— Господи, той жахливий випадок, коли ваших собак викрали!

— Дякувати Богу, все позаду. Собаки вже забули про цей інцидент. Адже все могло завершитися трагічно. Злочинець стріляв у мого помічника, який вигулював собак. На щастя, поранення виявилося безпечним.
«Інцидент із викраденням собак міг закінчитися трагедією», - каже Леді Ґаґа (фото instagram)

— Ви вже згадали спочатку новий альбом, який записали разом з Тоні Беннеттом. Чим ще займалися під час пандемії?

— Справ багато. Зйомки у кіно. Запис ще одного альбому — Chromatica. Він вийшов торік у розпал пандемії. Сподіваюся, що скоро зможу вирушити у турне на підтримку цього альбому. Робота над ним стала найважчою у моїй кар'єрі співачки. І зараз, коли я слухаю його, то відчуваю біль. Мені важко було співати ці пісні, боляче їх слухати.

— Чому? Це ж чудові пісні!

— Але ж вони вийшли з чорної дірки в моєму серці! Так, після цього я відчула надзвичайне полегшення. Я, як мені здавалося, позбавилася проблем, які мала протягом багатьох років. Але зараз ці пісні служать мені нагадуванням про людину, якою я більше не хочу бути. Мені здавалося тоді, що я нікчема. Що не заслужила на успіх, який звалився на мене. Проте я дуже хочу вирушити у турне та виконувати ці пісні на концертах, бачити реакцію глядачів. Я хочу зробити це не для себе, а для них. Днями я сказала одній із моїх подруг: «Так, мені буває важко. Але значно важче було, коли щодня хотілося накласти на себе руки!» Я чудово розумію, що всьому світу начхати на мене, на мій біль, мої проблеми, мою історію. Я не маю ілюзій. І не говорю про цілий світ. Але я говорю про тих людей, які слухають мої пісні. Те, що я роблю, роблю для них, заради них. Я люблю вас! І якщо вам зараз боляче, обіцяю, полегшає. Стане краще! Знаю це по собі.
«Живу в Голлівуді разом зі своїм бойфрендом Майклом Поланскі», – розповідає Леді Ґаґа

— Як ви вважаєте, Патриція Реджані позбулася свого болю?

— Не знаю. Але гадаю, це неможливо. Навіть якщо вона вам скаже, що це так. Вона збреше. Мені здається, вона завжди брехала. На суді точно брехала. Вона стверджувала, що не має відношення до вбивства колишнього чоловіка. Казала, що Мауріціо перейшов дорогу каморрі — неаполітанській мафії. Але я впевнена, що це Патриція найняла кілера.

— Зараз, коли зйомки закінчені, коли ось-ось відбудеться прем'єра фільму, ви не думали про те, щоб все ж таки зустрітися з Реджані?

— Не впевнена, що хочу цього. Подібні зустрічі завжди вимагають від актора величезних емоційних витрат. Чесно, я боюся заглянути в темряву ще глибше.

— Що ви маєте на увазі?

— Працюючи над цією роллю, я зрозуміла одне: коли ти когось убиваєш, насамперед ти вбиваєш себе! І якщо мені когось по-справжньому шкода в цій історії дому Ґуччі, то це дітей Патриції. Я розумію, як важко й боляче їм дивитися наш фільм. Але я намагалася зіграти правдиво. І ця правда містить у собі потенціал, здатний залікувати їхні старі рани. Від щирого серця бажаю, щоб у серцях Алессандри та Алегри запанував мир.


Фото в заголовку www.vogue.co.uk

Переклад Ігоря КОЗЛОВА, «ФАКТИ» (оригінал Giles Hattersley/Vogue) Сообщает fakty.ua