Старший лейтенант поліції 29-річна Вікторія Барбаш уже сім років служить у роті поліції особливого призначення «Чернігів». З нагоди Дня захисників і захисниць України Вікторія розповіла про службу у гарячих точках на Сході.

Вікторія Барбаш прийшла служити до тодішньої міліції у 2014 році. За фахом вона – політолог-перекладач, закінчила Чорноморський державний університет імені Петра Могили.



– Якось натрапила на оголошення про набір до лав міліції. І ось уже 7 років я старший інспектор групи кадрового забезпечення, – розповідає Вікторія. – Перший рік роботи в міліції запам’ятався чи не найбільшими в моєму житті потрясіннями. Восени 2014 року під час ворожого обстрілу загинули одразу троє колег – Олександр Найдьон, Андрій Іщенко і Віктор Запека. Роман Лось зазнав поранень і згодом теж помер. Ці події пережити було дуже важко…



Вікторія вперше потрапила на схід держави у 2015 році – разом з колегами вона відправилася у Курахово Донецької області. Рідні Вікторії до останнього не знали про її намір поїхати в зону АТО – вона сказала їм про це перед самим відправленням.



– У Курахово я пробула недовго, однак за відчуттями – наче рік. Час був дуже тривожний. У зоні АТО ми не знали, що на нас чекає. Ми засинали й прокидалися під звуки вибухів і обстрілів. Контраст із мирними територіями був вражаючий: навколо руїни, обстріляні будівлі, вщент знищені важкою технікою дороги. Разом з тим я була спокійна, адже мене оточували мої побратими-чернігівці. До мене вони відносилися, як до молодшої сестри і дуже оберігали від небезпек, – згадує поліцейська.



У 2016 році Вікторія Барбаш поїхала на Схід на повну ротацію – більше двох місяців. Поліцейські-захисники базувалися у Маріуполі.



– Як не дивно, але з часом я так звикла до звуків обстрілів, що навіть не звертала на них уваги. Але один випадок мене дуже налякав. Якось я відпочивала у своїй кімнаті і почула дивний гуркіт. Почали труситися стіни, зі стелі сипалася штукатурка. У ту мить я одразу ж подумала, що у будівлю «щось прилетіло». Було дуже страшно, адже це відбулося абсолютно неочікувано. Згодом виявилося, що це був «звичайний» землетрус. Зараз цей випадок ми з колегами згадуємо з усмішкою, а тоді землетрус нас добряче налякав, – каже Вікторія. – У 2017 році я знову поїхала в ротацію в Маріуполь. Почувалася там майже як вдома. На кожному блокпосту у нас були свої чотирилапі улюбленці. З ними і служити веселіше. А ще від собак є неабияка користь – вони дуже розумні, відчувають небезпеку швидше від людей. Взагалі, служба в ООС навчила мене ще більше цінували прості життєві радощі, мирне небо над головою. Безмежно вдячна всім, хто зараз стоїть на захисті нашої країни!



Довідково: учасниками бойових дій є 628 поліцейських Чернігівської області, з них – 15 жінок.


Сектор комунікації

поліції Чернігівської області