Дільничний офіцер Шевченківського управління поліції бездоганно знає територію обслуговування, а тому не тільки розкриває злочини, а й допомагає мешканцям району.

Стати поліцейським Сергій Карпенко мріяв із дитинства, а прикладом для наслідування та вибору майбутньої професії для нього став його рідний дядько. Хлопець завжди відчував його підтримку, він бачив як родич-міліціонер працював і допомагав людям.



Вже тоді хлопець вирішив, що його життя буде пов’язане з цією професією. Аби здійснити свою мрію, він вступив до лав Національної академії внутрішніх справ та успішно закінчив у 2011 році, а далі почав працювати у відділі превенції Шевченківського управлінні поліції.


«На службі я вже дев’ятий рік і тепер точно знаю, що бути поліцейським – це не просто робота, а спосіб життя. Служба щодня вимагає максимальної витривалості: спілкування з різними людьми, оперативного прибуття на місця скоєння злочину та постійної роботи над профілактикою правопорушень. Більш того, незалежно від часу доби, потрібно завжди бути готовим прийти на допомогу», - розповів Сергій Карпенко.



Згадуючи свій шлях, старший лейтенант поліції пригадав, як поза службою затримав так званого «закладчика». Коли він гуляв у дворі з донечкою, побачив поблизу дитячого майданчика підозрілого чоловіка, який нібито щось шукав. Правоохоронець швидко зорієнтувався та затримав незнайомця, у якого потім слідчо-оперативна група вилучила наркотики.

«Моя робота завжди на долоні, а мешканці району звертаються до мене за різною допомогою. Це може бути як порада, так і конкретне рішення проблеми. Тому завжди першим приходжу на допомогу тим, хто її потребує. Адже жити та працювати для людей – цього вимагає моя професія», - додав старший лейтенант поліції.

Окрім дружини, зі служби Сергія чекає вдома маленька донечка. Та коли він бере свою маленьку дівчинку на руки, увесь негатив та втома, що зібралися за весь день, просто зникають.

Відділ комунікації поліції Києва

Анна Зубрєва