«Ніколи не залишусь осторонь чужої біди», - слідча поліції Києва Ганна Ракова
У 2018 році вона пройшла конкурсний відбір на посаду слідчого у відділення боротьби з незаконним обігом наркотиків і переїхала до столиці із Донецької області, де проходила службу після окупації рідної Горлівки.
Службовий шлях поліцейської розпочався у 2012 році з посади інспектора патрульно-постової служби. До 2014 року вона працювала у Горлівці і залишилася вірною присязі у часи захоплення російськими окупантами рідного міста.
«Тоді я обіймала посаду оператора служби 102. Чергування у період бойових дій внесли зміни у мій характер. Те, що відбувалося у Горлівці, не хочеться пригадувати, але саме тоді я зрозуміла, що ніколи не зможу залишитися осторонь чужої біди», - ділиться Ганна.
Після захоплення Горлівки Ганну перевели у Торецьк (колишній Дзержинськ). Там у міському відділі міліції вона працювала помічником чергового й працювала у складі групи швидкого реагування.
«Це важкі часи несення служби, де поряд не припиняється війна, де колишні друзі - колеги зрадили присязі українському народові. У Торецьку почалося життя із чистого аркуша. Єдине, що я мала - це робота. Пам’ятаю, як не хотілося йти з роботи додому, адже у тій кімнаті я залишалася один на один зі своїми думками про рідний будинок», - ділиться спогадами поліцейська.
Коли Ганна дізналася про те, що у Києві проходить конкурсний відбір на службу до реформованого підрозділу поліції – Голосіївського управління, не роздумуючи, дівчина заповнила необхідні документи й поїхала на співбесіду.
«Я ставила на меті працювати у цьому поліцейському офісі, а моя мрія дитинства - стати слідчим - здійснилася. Але я назавжди залишаюся горлівчанкою, і тепер маю дорослу мрію – це закінчення війни в Україні та повернення миру», - розповідає Ганна.
На питання, що лейтенант поліції полюбляє так само, як і свою роботу, вона без вагань відповідає – тварин.
«Вони віддані та щирі. Це те, чого не вистачає нашому суспільству. Коли мені важко, я приходжу на іподром та проводжу там час. Це великий емоційний заряд нової енергії, моя наснага та відпочинок», - каже слідча.
Відділ комунікації поліції Києва
Христина Кір’якова
Службовий шлях поліцейської розпочався у 2012 році з посади інспектора патрульно-постової служби. До 2014 року вона працювала у Горлівці і залишилася вірною присязі у часи захоплення російськими окупантами рідного міста.
«Тоді я обіймала посаду оператора служби 102. Чергування у період бойових дій внесли зміни у мій характер. Те, що відбувалося у Горлівці, не хочеться пригадувати, але саме тоді я зрозуміла, що ніколи не зможу залишитися осторонь чужої біди», - ділиться Ганна.
Після захоплення Горлівки Ганну перевели у Торецьк (колишній Дзержинськ). Там у міському відділі міліції вона працювала помічником чергового й працювала у складі групи швидкого реагування.
«Це важкі часи несення служби, де поряд не припиняється війна, де колишні друзі - колеги зрадили присязі українському народові. У Торецьку почалося життя із чистого аркуша. Єдине, що я мала - це робота. Пам’ятаю, як не хотілося йти з роботи додому, адже у тій кімнаті я залишалася один на один зі своїми думками про рідний будинок», - ділиться спогадами поліцейська.
Коли Ганна дізналася про те, що у Києві проходить конкурсний відбір на службу до реформованого підрозділу поліції – Голосіївського управління, не роздумуючи, дівчина заповнила необхідні документи й поїхала на співбесіду.
«Я ставила на меті працювати у цьому поліцейському офісі, а моя мрія дитинства - стати слідчим - здійснилася. Але я назавжди залишаюся горлівчанкою, і тепер маю дорослу мрію – це закінчення війни в Україні та повернення миру», - розповідає Ганна.
На питання, що лейтенант поліції полюбляє так само, як і свою роботу, вона без вагань відповідає – тварин.
«Вони віддані та щирі. Це те, чого не вистачає нашому суспільству. Коли мені важко, я приходжу на іподром та проводжу там час. Це великий емоційний заряд нової енергії, моя наснага та відпочинок», - каже слідча.
Відділ комунікації поліції Києва
Христина Кір’якова
Новости по теме
{related-news}
