Фаянсовий друшляк — вишукана річ, яка робить сервірування стола особливим. У складі сервізів це рідкість.
Сети митця Івана Сеня, натхненні весною, заворожують красою. У складі є друшляк. Цей предмет сервірування справді казковий. Лише уявіть, як гарно подати на такому друшляку перші суницю, полуницю, черешню… Саме перші ягоди мають особливий смак. Вони сповіщають, що літо наближається або щойно настало.
В інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка, дослідниця історії української порцеляни та авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про сети Івана Сеня, які вражають вишуканістю.

«Іван Сень любив усе гарне й незвичайне»

— Минуло майже тридцять років, відколи не стало Івана Сеня — дуже талановитого митця з Буд, — розповідає Людмила Карпінська-Романюк. — Він був віртуозом своєї справи. Народився на Полтавщині, закінчив Миргородський керамічний технікум, працював на Будянському фаянсовому заводі. Його роботи експонувалися в Токіо, Лейпцигу, Загребі, Парижі та інших містах світу. Сьогодні вони зберігаються у музейних зібраннях у Києві, Каневі, Харкові, Сумах, Львові, Полтаві. Він створював сервізи, декоративні блюда, набори, вази, куманці — і в кожному з них є щось більше, ніж форма і декор. Є тиша, пам’ять та життя. Іван Сень любив усе гарне й незвичайне. Куди б не приводила його дорога, він завжди знаходив час придивитися до решетилівської вишивки, опішнянської кераміки, старих мисок, глечиків, куманців. І щоразу повертався з новими задумами. Він опанував майже всі техніки декорування, що застосовуються у кераміці. Це й глибокий друк, і аерографія, і шовкографія, і ручний розпис надглазурними й підглазурними фарбами, ангобами, солями металів, кольоровими глазурями. Він ніколи не гнався за кількістю.ВІДЕО ДНЯ
Його принцип був простий та вимогливий: краще менше, але краще. Йому були чужі поспіх і метушня. Кожен задум визрівав довго — тихо, внутрішньо. Спершу народжувався образ. Потім тривали творчі пошуки: олівцем на папері або просто на поверхні виробу. І лише коли форма й декор знаходили гармонію, митець переходив до кольору — працював керамічними фарбами безпосередньо на предметі. Так народжувалися речі, в яких відчувається не лише майстерність, а й спокій,
зосередженість, час.
— У кожній роботі відчувається така любов до деталей…
— Так. Ось десертний набір «Травневі квіти» (на фото у заголовку. — Авт.) Весна-красуня — чарівний період оновлення, яскравості фарб і справжнього тепла.
Це час надій на добрий урожай та кращу долю. Особливо квітучими є квітень і травень — місяці, коли природа розкривається у всій своїй красі.РЕКЛАМА
Весняні квіти в період розквіту здавна надихали митців усього світу. Вони символізують продовження життя, відродження і надію.
Українські фарфористи також охоче зверталися до цього мотиву, втілюючи його у сервізах, декоративних тарелях і вазах. Десертний набір Івана Сеня «Травневі квіти» заворожує красою. Зверніть увагу, що предмети декоровані не лише зовні, а й всередині. Це дуже вишукано. Милуватися такою красою можна нескінченно.

«Кожна пелюстка здається живою — легкою, дихаючою, сповненою світла»

— Чим особливі сети Івана Сеня, натхненні весною?
— М'які, округлі форми предметів підсилюють відчуття природної гармонії, ніби повторюючи плавність рослинних ліній. Художнє оформлення виконане підполив’яними фарбами у техніці мазкового живопису: великі квіти й листя утворюють вінкові композиції, що огортають поверхню виробів, створюючи ефект безперервного цвітіння. Кожна пелюстка здається живою — легкою, дихаючою, сповненою світла.
— Помітила, що блюдця мають незвичайну форму. Вони дещо глибші, ніж зазвичай, — наче маленькі мисочки… І це ж невипадково?
— Звісно. Вони зручні у користуванні. З них можна їсти, наприклад, полуницю зі сметаною або вершками. Привертає увагу і ваза з двома ручками, у якій можна подавати, наприклад, вареники. Дуже гарне й блюдо для торта. Особливістю набору є наявність друшляка — кухонного предмета у вигляді ковша з отворами на дні, що дуже рідко входить до складу десертних сервізів і водночас підкреслює функціональну широту комплекту. Друшляк призначений для відціджування рідини. У металевому чи кухонному варіанті — це звична буденна річ. Але у фаянсовому втіленні він має іншу, делікатнішу функцію. У таких наборах це не кухонний інструмент, а частина сервірування. У ньому можна промити полуницю, вишні, смородину й одразу подати до столу. Вода стікає — ягоди залишаються сухими й красивими.

«Друшляк — один із найтепліших предметів у наборі»

— Також друшляк зручний для подачі вареників, галушок, грибів, — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. — Сети Івана Сеня функціональні, з елементами народної кухні… На мою думку, друшляк — один із найтепліших предметів у наборі. Він не парадний. Цей предмет про кухню, руки, воду, ягоди, весну та літо. І саме тому робить сет живим. Також друшляк бачимо у наборі «Яблуневий цвіт».РЕКЛАМА
Іван Сень. Друшляк з набору «Яблуневий цвіт». Будянський фаянсовий завод, 1977. Національний музей декоративного мистецтва України
— Яка краса!
— Коли милуєшся роботами Івана Сеня, відчуваєш, ніби час зупинився. Ніби сам митець поруч — простий, зосереджений, лагідний. Його піч уже давно не горить, але тепло залишилося. Воно в речах, у спогадах, у наших серцях. Його ім’я — не в підручниках, не в каталогах. Його ім’я — у глині, що не боїться часу.
І. Сень. Набір «Яблуневий цвіт». Будянський фаянсовий завод, 1977. Національний музей декоративного мистецтва України

Раніше в інтерв’ю «ФАКТАМ» Людмила Карпінська-Романюк розповіла про роботи відомих українських фарфористів, в яких кобальтові квіти зачаровують своєю красою.
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
Фото у заголовку: Іван Сень. Десертний набір «Травневі квіти». Будянський фаянсовий завод, 1977. Національний музей декоративного мистецтва Сообщает fakty.ua