Підполковник поліції Олена Баранова та капітан поліції Валентин Рябий несли службу на Луганщині в складі зведеного загону в різних ротаціях. Вона в 2015 році брала участь в антитерористичній операції, а він у 2019 – в операції Об’єднаних сил. Та попри відмінні назви операцій, причина поїхати на лінію розмежування в обох правоохоронців однакова – не могли залишатися осторонь збройного конфлікту на сході України.



Олена Баранова несе службу в правоохоронних органах уже 23 роки. Наразі поліцейська очолює сектор адміністративної практики Чернівецького районного управління поліції. Олена пригадує: ще в старших класах з’явилося бажання робити життя кращим і безпечнішим. Саме це прагнення й спонукало жінку під час чергової ротації поїхати на Луганщину й допомагати місцевим правоохоронцям дбати про безпеку й територіальну цілісність України.



«Я розуміла: якщо ми не спинимо окупацію там, то вона прийде до нас, – пояснює поліцейська. – Я не хотіла, щоб моя 7-річна донька йшла до школи і, як її однолітки на сході України, боялася потрапити під обстріли».

Полковник поліції зізнається, що найважче було наважитися на розлуку з донечкою: «Вона тоді саме йшла до школи. Так склалося, що я так і не повела свою дитину до першого класу, бо на той час уже була в Сєвєродонецьку. Це один з найбільш болісних для мене моментів. Водночас, моя донька й була тим найбільшим стимулом повернутися додому живою і здоровою».



Бажання якомога швидше побачитися з 1,5-річною донечкою та дружиною надихало й капітана поліції Валентина Рябого.

«Переконаний, що захищати свою сім’ю, свій народ і свою країну – це обов’язок кожного чоловіка. А якщо ти поліцейський – тим більше зобов’язаний брати участь в ООС, захищати територіальну цілісність і незалежність нашої держави, – наголошує правоохоронець.



Під час відрядження на Луганщину буковинські поліцейські охороняли правопорядок на території, прилеглій до лінії розмежування. Також несли службу на блок-постах для виявлення членів незаконних збройних формувань та інших правопорушників, які перебували в розшуку.



Валентин Рябий пригадує, як допоміг місцевим правоохоронцям розкрити вбивство.

«Тоді мені допоміг досвід превентивної діяльності, – розповідає капітан поліції. – Місцевий дільничний офіцер підказав людей, які можуть володіти інформацією. Ми дізналися прикмети ймовірного нападника, проаналізували їх і встановили портрет зловмисника. Я підійшов до можливого правопорушника, розговорився з ним і знайшов докази його причетності до злочину. Буквально, впродовж години те вбивство було розкрито».

Лише згодом Валентин дізнався, що зловмисник мав намір втекти на непідконтрольну Україні територію і там переховуватися від правосуддя. Якби поліцейські забарилися хоча б на 10-15 хвилин – цей злочин так і залишився б не розкритим.



І Валентин, й Олена зізнаються, що участь в операціях силовиків на сході України змінила їхню свідомість – підсилила відчуття національної ідентичності й змусила переосмислити цінності.

«Я почала більше цінувати і саме життя, і людей… справжніх Людей. Там на Луганщині іноді бувало дуже «гаряче», і саме в таких екстремальних ситуаціях людина перестає контролювати себе, бути актором, думати про те, як виглядає, якою є думка оточуючих про неї. Там проявляються інстинкти і справжнє людське єство», – наголошує Олена.



Про відрядження на лінію розмежування, як і про свою роботу загалом, правоохоронці зазвичай розповідають мало. Мовляв, усього лише виконують свій професійний обов’язок служити і захищати. І немає значення, де саме охороняти спокій і безпеку громадян – на мирній мальовничій Буковині чи серед понищених обстрілами вулиць на Луганщині.

[b][/b]