Десятки людей з українськими прапорами та поліція, яка охороняє громадський порядок, так у Ковельському районному суді розглядають справу за позовом священника УПЦ московського патріархату, колишнього настоятеля Хресто-Воздвиженського храму села Обенижі Святослава Чижука. Останній звинувачує місцевого жителя Василя Созонюка у завданні легких тілесних ушкоджень, що передбачає покарання у вигляді штрафу на суму 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, громадських робіт на строк до 200 годин чи виправних робіт на один рік. Чоловік пройшов війну в Афганістані, через поранення досі ходить з осколком в голові і має третю групу інвалідності. Відстоював у своєму селі українську церкву й втратив два місяці тому на війні з рашистами найдорожче — 28-річну доньку Олену. Вона була медиком і загинула, рятуючи побратимів в бою на Донеччині. А її 4-річною донечкою Оксанкою тепер опікуються дідусь із бабусею, які замість того, аби більше часу проводити з дитиною, змушені доводити свою невинуватість у суді.

«Ще раніше у нашому селі підіймалось питання про перехід до ПЦУ, адже війна триває із 2014 року, й весь цей час моя сестра та інші захисники з Волині гідно боронили Україну від окупантів, — розповіла «ФАКТАМ» сестра загиблої Ольга Созонюк. — Якось навіть після виступу тата священник підійшов до нього і «пройшовся» по обличчю. Втім, тоді на інцидент закрили очі й заяву ми не писали. Але якось та ситуація вщухла, а мій батько, який засуджував діяльність московського патріархату, став справжнім ворогом для отця Святослава Чижука. Він весь цей час зумисно оминав нашу хату під час освячення, не колядував у нас, навіть на цвинтарі на Проводи підходив до могил наших рідних, коли про це вже просила моя мама. Нам в очі отець Святослав казав, що в житті не прийме українську церкву, хоча люди не раз йому говорили, що він живе у нас вже 20 років і було б добре всією громадою стати частиною ПЦУ. Ви б бачили його реакцію! Заявив, що ніколи не перейде, краще вже піде розвантажувати потяги. За його словами, ПЦУ — це «неправильна церква», а УПЦ МП — істинна й він там залишиться назавжди. Тому ніякого порозуміння із отцем люди не могли знайти.


Ще один конфлікт виник після повномасштабного вторгнення рашистів. Одна із вірянок подала священнику записку за здоров'я свого родича та його побратимів, які знаходились на війні. На що Святослав Чижук відповів, що треба вказати ще їхні прізвища, бо так буде краще молитись. Прихожанка розповіла про ситуацію в місцевій групі, що під час війни батюшка цікавиться такою інформацією. У всіх постало питання: для чого? Після того отець приходив до неї, стверджував, що матиме проблеми. Тому вона змушена була все видалити. Ця жінка приходила до мого тата, ділилась наболілим. Невдовзі всередині громади села Обенижі дедалі більше почало наростати бажання розірвати зв’язок з московською церквою, стали виступати за перехід до ПЦУ. А мій батько Василь був одним із тих, хто активно підтримував людей. селяни збирали підписи, влаштовували офіційні збори. І близько 90% жителів села підтримали рішення стати частиною ПЦУ, все задокументовано. Звісно, після того почались ще більші скандали, адже Святослав Чижук стверджував, що церква — його й хата, яку йому дали проживати, приватизована. Електродроти різав на стовпах, двері церкви цепами обмотав, бо це все його власність… Він не визнавав легітимність зібрання громади. Влітку у відпустку з передової приїжджала моя сестра Олена. То священник при зустрічі заявив їй: «А ти ще жива?». Селяни розповідали, що священник лякав їх, стверджуючи, що як тільки залишиться без храму, то в село полетять бомби… Якщо зайти на акаунт отця в ютубі, то там він підписаний на російського митрополита Кирила, проросійського пропагандиста Анатолія Шарія, поширює відео про «гомосексуалізм в українській армії».
Василь Созонюк відстоював у своєму селі українську церкву й втратив два місяці тому на війні з рашистами найдорожче – 28-річну доньку Олену
«Підіймав руку на мого тата й син отця, є свідки, які все бачили. Вибив батьку протез. Але при людях отець попросив на свого нащадка не писати заяву, відповідно, й він не буде нікуди скаржитись. На тому розійшлись. Та хто ж міг подумати, що таємно священник написав аж кілька заяв на батька! Його звинувачують за ч. 1 ст 125 ККУ, мова йде про нанесення легких тілесних ушкоджень. Навіть після того, як у вересні загинула моя сестра, священник не спинився та не забрав заяву. Не прийшов на її похорон, не зустрічав тіло на колінах. Для нього вона не героїня… Ба більше, після чергового засідання, коли Святослав Чижук зустрів мого тата в селі, влаштував скандал. Випалив у вічі: „Будеш платити мені моральну компенсацію! Ти ж вже отримав гроші за загиблу доньку“. Ситуацію ускладнює те, що, як тільки батька засудять, матимемо проблеми з оформленням опікунства над 4-річною донькою сестри Оксанкою. Адже не раз від священника лунали заяви, що він звернеться до служби у справах дітей й „нацькує“ на нашу родину перевірки».
4-річна донька загиблої Оксана

Обенижі дружно стали на захист згорьованих батьків. Як і бойові побратими Олени Созонюк, які здолали кілька сотень кілометрів з передової, аби захисти її честь.

«Олена особисто мені розповідала, скільки бруду чула на свою адресу від тодішнього настоятеля храму. І факт побиття батьком загиблої героїні ніде не був задокументований, побої не зафіксовані, — розповів „ФАКТАМ“ товариш та побратим загиблої Сергій Приходько. - Це просто його голі помисли, а опирається він на свідків серед своїх вірянок, які до кінця життя залишаються вірними москві. За словами священника, як прийдуть сюди загарбники, то чеченці нашим дітям голови повідрізають. Незадовго до смерті Оленка взяла з мене обіцянку, що я дбатиму про її дитину, а цей священник погрожує, що її заберуть з родини. Мені здається, що це цинізм, це ганебна справа, яка паплюжить честь та пам'ять тих, хто воює з окупантами».
Побратими загиблої вважають, що це ганебна справа, яка паплюжить честь та пам'ять тих, хто воює з окупантами (фото: інформаційний портал "Конкурент")

Священник Святослав Чижук заявляє: на нього зводять наклепи, й суд — це єдина та законна можливість дійти справедливості, бо «втомився від образ та побиття».

«Те, що сталося, бачили багато людей, все зафіксовано на камеру, — говорить священник. - Є два свідки поліцейські, все фіксували нагрудні камери. Й це взагалі бачило багато людей. І чому б цю ситуацію не довірити нашому справедливому українському суду? Нехай вивчать справу, подивляться відео, заслухають свідків. А що поганого, коли відбувається суд?! Мені дуже шкода сироту та загиблу. Я не мав ніякого наміру битися з Василем Созонюком. І всі люди знають про це. 30 вересня він не прийшов на суд, а 2 жовтня ми зустрілись і він сам на мене напав, коли я йшов із храму Божого. За 15 метрів переді мною почав кричати, що буде мене вбивати. Підбіг до мене, я був шокований. Почав бити мене по голові кулаками, але церковна шапка їх пом’якшила. Я був у підряснику, священицькому одязі. Є три свідки. Тобто, коли я мав намір йти на мирову, й навіть простити йому та забрати заяву, він напав на мене, погрожував нашим вірянам. Зараз погрожує свідку, тероризував її три дні. Це нормально? Чому ми із батька загиблої робимо героя? Олена — герой, бо віддала життя за Батьківщину. І Господь її прийме, я молюсь за це. Чому не прийшов на прощання? Я не хочу це коментувати. Мене б там не сприйняли, тому що вся родина налаштована проти мене. І в мене з її побратимом був конфлікт. Та попри все, як молився, так і молитимусь за душу молодої жінки. Я не казав батьку за ту компенсацію — про кошти за загиблу. Якщо винний, хай Господь мене покарає. Дуже легко перевірити інформацію, що я хочу начебто внучку забрати. Коли я дзвонив в соцслужби, писав туди? Це намагання чинити тиск на суд, на громадськість. Судовий позов — це легенька кримінальна стаття, суддя мене перепитував, чи подаватиму я позовну заяву про компенсацію. Не буду. Я пропонував мир та прощення, але нехай він визнає свою провину та пообіцяє, що не чіпатиме мене. І я протягну руку та обійму Василя. Обіцяю. Нема в мене проросійських поглядів. Знайшли мій акаунт за 2014 рік, я не пам’ятаю, на кого був тоді підписаний. Дійсно, я просив назвати прізвища воїнів, але лише задля того, щоб посилено за них молитись, мені так легше налаштуватись. Мене неправильно зрозуміли, і я вибачався за ці дії та покаявся. Церква Божа не допускає злоби та ненависті. Чому мене силою змушують змінити конфесію? Я українець і маю право вільно сповідувати свою віру. А щодо зборів, то вони дійсно нелегітимні, адже у нашій релігійній громаді 53 чоловіка, у законі вказано, що тільки члени громади мають право вирішувати питання про перехід. Аж тут долю храму вирішували люди, які не ходили навіть до храму. Повірте, якби все відбулось по закону, я віддав би ключі від церкви й мирно пішов. Але тепер вирішую питання через суд».
"Чому б цю ситуацію не довірити нашому справедливому українському суду?" - говорить московський священник
14 листопада відбулось чергове засідання у справі. Святослав Чижук приїхав на засідання, де дав покази як потерпілий. Все фільмував на телефон. Після закінчення люди, огорнуті прапорами, перед будівлею суду співали гімн України. Наступне судове засідання у справі відбудеться 8 грудня, тоді допитуватимуть свідків.
Сообщает fakty.ua