15 січня 2025 року
Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на
працю» (законопроект за реєстр. №5344-д).

Відповідний проект Закону
готувався до другого читання впродовж тривалого часу під час великої кількості
засідань робочих груп разом з представниками центральних органів виконавчої
влади, а також за участі громадськості та був підтриманий народними депутатами
- членами Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та
захисту прав ветеранів.

Прийнятим
Законом пропонується створити сприятливі умови для працевлаштування осіб з
інвалідністю.

Закон
імплементує в українське законодавство положення підпунктів (g) та (i) пункту 1 статті 27 «Праця та зайнятість» Конвенції
ООН про права осіб з інвалідністю, яка ратифікована Україною в 2009 році.

З урахуванням досвіду країн ЄС, прийнятий Закон потенційно у рази розширить
кількість робочих місць, на які пропонується працевлаштовувати осіб з
інвалідністю, за рахунок включення до цього переліку органів державної влади та
органів місцевого самоврядування, що передбачено підпунктом (g) статті 27
«Праця та зайнятість» Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю
«працевлаштування осіб з інвалідністю у державному секторі».
Законом також передбачено
впровадження державних стандартів обладнання (облаштування) робочого місця для
різних видів втрати функціоналу та забезпечення розумним пристосуванням робочих
місць на підприємствах та організаціях усіх форм власності, що передбачено підпунктом
(i) статті 27 «Праця та зайнятість» Конвенції ООН про права осіб з
інвалідністю «забезпечення особам з інвалідністю розумного пристосування
робочого місця».

Законом
запроваджується сплата внеску на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю
замість адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу
працевлаштування. Це дозволить відійти від практики примусу сплати адміністративно-господарських
санкцій роботодавцями, що не виконали норматив працевлаштування осіб з
інвалідністю. Внесок передбачено у меншому розмірі, порівняно із розміром
адміністративно-господарських санкцій, але обов’язок із його сплати
встановлюється для усіх категорій роботодавців як приватного, так і публічного
сектору.
Передбачено
створення державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом
накопичення внесків роботодавців на підтримку працевлаштування осіб з
інвалідністю. Кошти спеціального фонду будуть використовуватися на забезпечення
реалізації активних програм зайнятості, заходів з підтримки працевлаштування
осіб з інвалідністю, надання соціальних послуг та виконання інших програм і
заходів, спрямованих на соціальний захист осіб з інвалідністю.

Розширено
категорії підприємств, які можуть користуватися фінансовою підтримкою для
забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення підприємств
трудової інтеграції осіб з інвалідністю та підприємств захищеного
працевлаштування. Пільги та компенсації можуть отримати не лише підприємства
громадських організацій осіб з інвалідністю, а й будь-які підприємства, що
працевлаштовують визначену у Законі кількість осіб з інвалідністю.

Цим
Законом передбачено обов’язкове надання особам з інвалідністю соціальних послуг
(соціального супроводу на робочому місці, персонального асистента, перекладу
жестовою мовою тощо), які є складовою процесу працевлаштування таких осіб.

В умовах гострого дефіциту кадрів, особливо у сфері виробничих
спеціальностей, що виник через війну та міграцію українських біженців за
кордон, інтеграція людей з інвалідністю в економіку країни – реальний вихід для
стабілізації ринку праці.

Разом з тим, працевлаштування осіб з інвалідністю – це також вирішення ряду
соціальних питань цієї категорії населення, головним чином – сприяння їх
економічній незалежності та добробуту.

Прийняття
Закону є вкрай важливим рішенням, що призведе до збільшення можливостей для
осіб з інвалідністю стати затребуваними на ринку праці, отримати роботу і,
відповідно, економічну самостійність.