Гуцульське вбрання надзвичайно колоритне. У ньому знайшли відображення яскраві барви Карпат. Тут і літнє різнобарв’я полонин, і свіжість водограю, і чарівність зоряного неба.
Українські фарфористи показали у своїх роботах красу та колорит гуцульського вбрання.
В інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про витвори мистецтва, які показують цю красу у деталях.

«Чимало творів Людмили Івковської зберігаються у Національному музеї декоративного мистецтва України»

— Раритетні роботи Людмили Івковської є невичерпним джерелом для дослідження й вивчення давніх гуцульських традицій та звичаїв, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Авторка яскравих, емоційно насичених образів, сповнених національного колориту, художниця декоративної кераміки Людмила Івковська (Розенталь) народилася у 1904 році у Києві в сім’ї художника-живописця Семена Івковського. Професійну освіту отримала в Київському художньому інституті (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). З 1937 року працювала в Українській спілці художньо-промислових організацій. У 1949 році продовжила свою трудову діяльність в центральній художньо-експериментальній лабораторії Укрхудожпрому. З 1939 року її роботи брали участь у численних виставках. У творчому доробку мисткині — декоративні вази, посуд, тарелі, пласти, скульптура малих форм. Чимало творів Людмили Івковської зберігаються у Національному музеї декоративного мистецтва України. Скульптурним композиціям «Гуцулка і гуцул» та «Побачення» притаманні лаконізм, оригінальний стиль, різноманітність сюжетних композицій. Особливою красою відрізняється одяг.ВІДЕО ДНЯ
Л. Івковська. «Гуцул та гуцулка». Баранівський фарфоровий завод, 1959
— Справді!РЕКЛАМА
— Одним з найяскравіших і найсамобутніших компонентів жіночого українського костюма в розписах фігур гуцулок є плахта в комплекті з іншими елементами народного вбрання — вишитою сорочкою, корсеткою, фартухом-запаскою, поясом та прикрасами.

«Орнаменти складалися з геометричних фігур — квадратів, ромбів, трикутників, зірочок…»

— В сюжетах з гуцулом й гуцулкою Людмила Івківська показала красу гуцульського вбрання, яке є суцільним витвором мистецтва, — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. — Вбрання оздоблене вишивкою. Тканини густо орнаментовані. В оздобленні гуцульського вбрання чимало знаків-оберегів.
— Тут є знаки сонця, вічності, захисту…РЕКЛАМА
— Так. Плахта — це не лише функціональний предмет гардероба, але й витвір мистецтва, в якому проявилися естетичні смаки, вірування та світогляд народу. Вона стала джерелом натхнення для українських фарфористів Віктора Ковальчука, Петра Щербоноса, Клавдії Гапонюк, Алли Хитько в оздобленні посудних форм. Сервізи з орнаментами плахти та вишиванки невипадково дарувались та даруються на весілля. У них закодовані побажання щасливої долі, кохання, міцної родини, здоров’я, довголіття.
— У наш час таке вбрання стає популярним елементом сучасного етностилю. І сьогодні українські дизайнери створюють плахти з вишитими орнаментами, тасьмою, мережками… Дуже ефектний вигляд плахта має у поєднанні з вишиванкою. А якщо ще додати яскраві намиста, образ заграє неймовірними фарбами.
— Історія плахти сягає сивої давнини. Незшитий поясний одяг існував у багатьох народів, та саме в українців плахта набула особливого колориту й значення. Слово «плахта» означає «шматок тканини». У давнину плахтою називали будь-який відріз полотна прямокутної форми. Згодом цю назву почали вживати лише щодо жіночого поясного одягу. З часом плахта зазнавала певних змін, проте в цілому зберегла свою самобутність. Великого розквіту цей вид одягу досяг за козацької доби, коли жіночий стрій відзначався надзвичайною пишністю. Заможні жінки носили плахти, виткані з шовку та прикрашені золотим і срібним шитвом. Характерною особливістю плахти був яскравий картатий візерунок, створений за допомогою різнокольорових ниток. Колір і малюнок плахти залежали від місцевих традицій. Найпоширенішими були червоний, синій, зелений і жовтий кольори. Орнаменти складалися з геометричних фігур — квадратів, ромбів, трикутників, зірочок… Що різноманітнішим був орнамент, то більше сенсу вкладалось у нього.
Л. Івковська.. «Скрипаль» та «Гуцули» зі скульптурної серії «Гуцульські троїсті музики». 1957-1958. Київ. Національний музей декоративного мистецтва України
Чудові традиції ми зазвичай сприймаємо як пам’ятку далекого минулого. Проте гуцульське народне мистецтво створення одягу та аксесуарів живе й твориться і сьогодні. Традиції ж є невичерпним джерелом натхнення.РЕКЛАМА
Л. Івковська. Побачення. Київ. 1960. Національний музей декоративного мистецтва України

«Кольори у гуцульському вбранні чисті та дзвінкі»

— Хто ще з митців показав красу гуцульського костюма?
— Колоритно це зробила представниця львівської школи Софія Караффа-Корбут у скульптурній композиції «Гуцул та гуцулка». Кольори у вбранні гуцула та гуцулки чисті та дзвінкі: червоний, коричневий, зелений, бежевий. Тонкий смак і художній такт виявляється ще й в тому, як поєднуються геометричний орнамент з рослинним і як розташовуються на вбранні. Бо якщо елементи орнаменту — традиція, то композиційне розташування їх — плід творчої фантазії майстрів.
С. Караффа-Корбут. «Гуцул та гуцулка». Львівська кераміко-скульптурна фабрика. 1953
— Дуже гарно!
— Чудова робота — «Коломийка» відомої української мисткині Ольги Рапай. У гуцульській вишивці вбрання дуже виразно виявляється вся традиційність стилю. Давніми геометричними орнаментами можна милуватись нескінченно.
Рапай О. «Коломийка». Городницький фарфоровий завод. 1956

Раніше колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк розповідала «ФАКТАМ» про серію фарфорових скульптур, натхненних українськими прислів’ями та приказками.
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
Фото у заголовку: Людмила Івковська. «Гуцул та гуцулка». Баранівський фарфоровий завод, 1959 Сообщает fakty.ua