Драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня» стала джерелом натхнення для багатьох українських митців-фарфористів. Цей шедевр української літератури був написаний у 1911 році. Твір вважається найзагадковішим у творчому доробку відомої української поетеси.
Сьогодні мова піде про порцеляновий сет «Лісова пісня», який був створений на Тернопільському фарфоровому заводі. Він складається з чайного та столового сервізів, блюда, а також набору банок для сипучих продуктів.
В інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про цей сет, який є окрасою її колекції.

«Кришки чайника та цукорниці прикрашені ніжною ромашкою»

— Фарфоровий сет «Лісова пісня» заворожує красою, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Форми чайно-столового сервізу розроблено фарфористами Володимиром Спицею та Віталієм Горолюком, банок для сипучих продуктів — Дмитром Павлусиком, авторка декору — Олеся Томків-Войтович. Ось чайний сервіз. До його складу входять чайники (доливний та для заварки), чашки, цукорниця та молочник. «Ромашка» — така назва форми сервізу. Кришки чайника та цукорниці прикрашені ніжною квіткою луків, узлісь, тихих галявин. Це краса, яка не кричить, а зігріває.ВІДЕО ДНЯ
Покривка маслянки до чайного сервізу «Лісова пісня». Тернопільський фарфоровий завод. 1991
Сервіз дуже теплий та камерний, він неначе призначений для чаювання у колі близьких людей. В ньому — ода природі та поезії кохання. Сюжети розгортаються по колу, мандруючи формами. РЕКЛАМА
В. Спиця, В. Горолюк, О. Томків-Войтович. Чайний сервіз форми «Ромашка». Малюнок «Лісова пісня». Тернопільський фарфоровий завод. 1991
— Краса!
— А ось столовий сервіз «Лісова пісня» форми «Галичанка». До його складу входять супова ваза, тарілки, миски, бульйонні чашки, соусниця, ваза для квітів. Мені особливо подобаються бульйонні чашки, які ще називають бульйонницями. У складі столових сервізів такі предмети посуду зустрічаються нечасто.
В. Спиця, В. Горолюк. О. Томків-Войтович. Столовий набір форми «Галичанка», малюнок «Лісова пісня». Тернопільський фарфоровий завод. 1991РЕКЛАМА

«Бульйонні чашки мають дві ручки, що робить їх зручними у користуванні»

— У чому їхня особливість?
— Вони призначені для порційної подачі гарячих супів і бульйонів. Бульйонні чашки мають дві ручки, що робить їх зручними у користуванні. Такий посуд асоціюється з домашнім затишком.
— Дуже красиве й декоративне блюдо… Милуватися ним можна нескінченно.
— Так. Декоративне блюдо з назвою «Як солодко грає, як глибоко крає, розтинає білі груди, серденько виймає!» вражає красою та вишуканістю (на фото у заголовку. — Авт.) На ньому неначе звучить мелодія, що торкається серця. Головні герої — Мавка та Лукаш. Розпущені коси Мавки з зеленим полиском неначе зливаються з папоротями, листям, напівтінню лісу. Вона ніби виростає з рослинності. Лукаш грає на сопілці — і його музика зачаровує все навколо.

— Чим особливий набір банок?
— Вони ніби «пам'ять дому». На кришках можна побачити капелюх, глечик, ягоди… Вони як знаки присутності людини, що щойно була тут і відійшла. Це посуд, який грає. І кожного разу — трохи інакше.
Форма Д. Павлусик, малюнок О. Томків-Войтович. Набір банок. Тернопільський фарфоровий завод. 1991

«Колекціонерська інтуїція — це здатність бачити ціле ще до того, як воно склалося»

— Знаю, що ви колекціонуєте порцеляну, натхненну творчістю Лесі Українки. Чи є тернопільський сет у вашій колекції?
— Я маю повний комплект предметів із сету «Лісова пісня». Початком цієї історії стала невелика вазочка, створена за мотивами драми-феєрії Лесі Українки. Весь сет я збирала близько чотирьох років. Тернопільська порцелянова «Лісова пісня» склалася для мене не одразу, а поступово — через зустрічі, дари, обміни, довіру й спільну любов до фарфору. Цей сет — не просто завершений комплект, а жива історія колекціонування, у якій кожен предмет має свій шлях, свою пам’ять і свою людську присутність.
Колекціонування рідко починається з плану. Частіше — з раптового впізнавання. З миті, коли серед випадкових предметів ти бачиш «свій». Не тому, що він рідкісний чи досконалий, а тому, що вже має з тобою невидимий зв’язок. Так працює колекціонерська інтуїція — тиха та наполеглива. Вона не пояснює, а веде. Речі приходять не прямою дорогою. Вони затримуються, зникають, переходять з рук у руки, змінюють адреси, але не призначення. Кожен предмет має свій шлях — довгий, часто складний, іноді заплутаний. І лише наприкінці цього шляху стає зрозуміло: він ішов саме сюди. Колекціонер приймає річ, як приймають історію, пам’ять, досвід іншого. Тому так часто в колекції з’являються предмети, отримані не через купівлю, а через дар, довіру, жест. Довгий шлях речей — це шлях терпіння. Потрібно вміти чекати, не прискорювати, не ламати логіку часу. Бо предмети колекціонування не люблять поспіху. Вони відкриваються поступово: спершу — як фрагмент, потім — як серія, згодом — як цілісний образ. Лише тоді виникає відчуття завершеності, яке не дорівнює повноті, але дає спокій.
— Цікаво.
— Колекціонерська інтуїція — це здатність бачити ціле ще до того, як воно склалося, впізнати майбутній ансамбль у самотній вазочці. Це вміння побачити сервіз у поодинокій чашці, відчути сюжет у фрагменті декору. Речі, що пройшли довгий шлях, завжди несуть на собі сліди часу. І саме ці сліди роблять їх живими. Потертість, відмінність тону, сліди побутування — не недоліки, а знаки прожитого життя, яке продовжується у нових вимірах.

Раніше колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк розповідала «ФАКТАМ» про баранівський сервіз «Бутон», який було подаровано президенту США Ніксону.
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
Фото у заголовку: В. Спиця, В. Горолюк. О. Томків-Войтович. Декоративне блюдо «Як солодко грає, як глибоко крає, розтинає білі груди, серденько виймає!». Тернопільський фарфоровий завод. 1991 Сообщает fakty.ua