2026 рік — рік Червоного Вогняного Коня, який є символом свободи, енергії, шляхетності та руху вперед. Вважається, що Кінь може принести стрімкі зміни та трансформацію й дає надію на подолання найскладніших бар’єрів. 2026 рік вважається сприятливим періодом для сміливих кар'єрних кроків, втілення різноманітних інноваційних ідей та нових кроків у всьому.
Якщо у вашому домі є вінтажні твори мистецтва із зображенням коня, це чудовий привід дізнатись про них більше. Наприклад, це можуть бути картини, декоративні тарілки, статуетки…
В інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії українського фарфору, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про образ коня у вітчизняному мистецтві порцеляни та фаянсу.

«Пегас — образ мрії, свободи, творчої фантазії та внутрішнього польоту»

- Кінь — символ 2026 року, а його фігурка у домі — не просто інтер’єрна прикраса, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Він мотивуючий символ руху до мети. З прадавніх часів кінь мав в українській культурі особливий статус. У домашніх інтер’єрах XIX —початку ХХ століття коня часто можна було побачити на картинах. Його образ перекочував і в ужиткове мистецтво, ставши знаковим образом в українському фарофорі та фаянсі другої половини ХХ століття. ВІДЕО ДНЯ
Ось декоративна тарілка Бориса Пяниди «Кінь», створена на Будянському фароровому заводі у 1968 році. Образ коня тут вписаний у орнаментальний світ природи. Декоративне блюдо звучить як тиха легенда, розказана пензлем. У центрі — кінь, не реалістичний, а умовний, майже міфічний: витягнутий, легкий, з гнучким вигином тіла, ніби він не ступає землею, а пливе у просторі. Його коричнево-охристий силует виписаний широким, упевненим мазком — без деталей, але з відчуттям сили й внутрішнього руху. Грива нагадує ритм давнього орнаменту, хвіст згортається у декоративний завиток, мов знак безкінечності.
Борис Пянида. Декоративне блюдо «Кінь». Будянський фаянсовий завод. 1968РЕКЛАМА
— Цікава робота!
- А ось декоративне блюдо «Чорний пегас», створене на Будянському фаянсовому заводі у 1988 році. Автор форми — Ганна Чернова, автор розпису — Валентина Сідак. Перед нами — блюдо, що нагадує вікно у міфологічний простір. Форма Ганни Чернової лаконічна, з округленими краями, що м’яко обрамлюють сюжет, неначе сцена театру. Розпис Валентини Сідак — експресивний, живописно-пластичний: мазки рухаються разом з конем, створюючи ефект польоту. Фон золотаво-піщаних та перламутрових тонів нагадує ранкову імлу або степове марево, у якому народжуються легенди.
Цей пегас — образ мрії, свободи, творчої фантазії та внутрішнього польоту.РЕКЛАМА
Декоративне блюдо «Чорний пегас» Автор форми — Ганна Чернова. Автор розпису — Валентина Сідак. Будянський фаянсовий завод. 1988
— Часто коня зображали поряд з людьми.
- Так. Ось, наприклад, декоративне блюдо Петра Щербоноса «Їхав козак за Дунай». Ми бачимо сцену прощання закоханих. Кінь стає свідком цієї драматичної сцени. Барви густі: біле — як чистота намірів, синє — як далека дорога, помаранчеве й червоне — як тепло обіймів, що не згасне, навіть коли відстань стане сотнями верст.
Розпис Петра Щербоноса — не просто декоративний, а драматургічний: кожна лінія — наче нота, кожен жест —репліка, кожен мазок — пауза між словами «бережи себе».РЕКЛАМА
П. Щербонос. Декоративне блюдо «Їхав козак за Дунай». Бориславський фарфоровий завод. 1979
— У яких скульптурах українських митців зустрічається образ коня?
— Ось, наприклад, робота Василя Мусієнка «Закохані». Кінь летить уперед, наче підхоплений вітром зі степу. Його ноги майже не торкаються землі — він несе закоханих козака та дівчину. Вона довірливо притулилася до коханого. Вони їдуть разом, і це найголовніше. Розпис цієї фігури символічний: соняшник біля копит — як знак сонця і плодючості, вишивка на вбранні — як оберіг, плямистий кінь має степовий характер, норовливий і вірний. Це — порцелянова історія про довіру і любов.
В. Мусієнко «Закохані» Київський експериментальний кераміко-художній завод. 1994

«Порцелянова фігурка коня у домі завжди привертає увагу гостей»

- А ось ще одна чудова робота, це скульптура Михайла Моцака «Зустріч на полонині», — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. - Ця камерна композиція — мов уривок з гуцульської мелодії, що завмерла в порцеляні. Двоє на полонині… Вони зустрілися не випадково — так дивляться лише ті, хто впізнав одне одного ще до слів. Кінь стоїть спокійно, наче відчуває тонкість моменту: між тишею і зізнанням, між дорогою і домом. У вигині спини коня — рух, що от-от стане кроком. Пензель митця працює майже музично: синь орнаменту — як гірське повітря, тепла вохра й коричневі відтінки — як трава, вигріта сонцем, золото — як сонячний відблиск на інструменті трембітаря. Фарфор тут не просто матеріал — це подих полонини: простір, де серце б’ється інакше, де час уповільнюється. Ця робота — про лагідну зустріч, про любов, яка говорить шепотом. Про мить, яку хочеться зберегти так само дбайливо, як зберігають старовинні пісні.
М. Моцак. «Зустріч на полонині». Полонський завод художньої кераміки. 1970. Хмельницький обласний краєзнавчий музей
— Як краще вписати витвори мистецтва з образом коня в інтер’єр?
- Твори мистецтва із зображенням коня — символу 2026 року — стануть окрасою будь-якого інтер’єру. Вони органічно впишуться не лише в класичний стиль, але й, наприклад, у лофт чи мінімалізм. Порцелянова фігурка коня у домі завжди привертає увагу гостей, заявляє про смак власника, підкреслює повагу до української художньої традиції та виявляє інтерес до світових тенденцій.
Сообщает fakty.ua