Петриківський розпис — українське декоративно-орнаментальне народне мистецтво. Воно зародилося у селищі Петриківка на Дніпровщині. Сьогодні петриківський розпис є одним із елементів списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Фарфорові вироби, декоровані петриківським розписом, — особлива краса.
Сьогодні мова піде про два шедеври порцелянового мистецтва — сервізи роботи Івана Скицюка та Марфи Тимченко.
В інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії українського фарфору, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про ці твори мистецтва, що нині зберігаються у Національному музеї декоративного мистецтва України.

«Птахи символізують радість та життєву силу»

- У квітні 1974 року у виставковому залі Київської організації Спілки художників України відбулася подія, що стала знаковою для українського декоративного мистецтва: вперше була представлена персональна виставка подружжя Марфи Тимченко та Івана Скицюка, де поряд із графікою та живописом були показані їхні фарфорові твори, — розповідає Людмила Карпінська-Романюк. — Серед них — чайний сервіз «Калиновий рай» та столовий сервіз на чотири персони, створені на Баранівському фарфоровому заводі наприкінці 1960-х років. Імена Марфи Тимченко та Івана Скицюка вже тоді були нерозривно пов’язані з оновленням українського народного декоративного розпису. ВІДЕО ДНЯ
Марфа Тимченко, заслужена майстриня народної творчості, належала до покоління, у якому петриківська традиція стала органічною формою світобачення. Її творчість народжувалася з внутрішньої емоційності, здатності миттєво перетворювати живе враження на орнамент, на насичений ритм рослинно-квіткового світу з характерними зооморфними акцентами. Легкий мазок, багата колористика, імпровізаційність — риси, що стали її творчим почерком.
Іван Скицюк з перших кроків зосередився на формі. Його роботи відзначалися професійною композиційною культурою, умінням поєднати народний стиль із академічним осмисленням пластики. У післявоєнні роки українське декоративне мистецтво переживало оновлення. РЕКЛАМА
Саме творчість Марфи Тимченко та Івана Скицюка стала тим «каталізатором», який поєднав традицію з індивідуальною художньою свободою. На Баранівському фарфоровому заводі вони відкрили можливість повноцінної інтеграції петриківського розпису в художню порцеляну.
І. Скицюк, М. Тимченко. Столовий сервіз. Баранівський фарфоровий сервіз. 1969, Національний музей декоративного мистецтва України
— Краса!РЕКЛАМА
- Сервіз, створений на межі 1960−1970-х років, є одним із першорядних творів у становленні української народної порцеляни. Саме ці роботи стали фундаментом, на якому пізніше вибудувалася широка хвиля інтересу до петриківського декору на фарфорі.
Головним мотивом сервізу є птахи, виконані у характерній манері Марфи Тимченко — із пишними хвостами, крапчастими мазками, багатими кольоровими переходами.
— Що вони символізують?
— Радість та життєву силу. Орнамент розвивається навколо головного персонажа — птаха, вписаного у розкішний розсип кетягів червоних ягід, квітів, пагонів і декоративних завитків. Композиція огортає предмет по колу, створюючи відчуття руху, тепла й пишного свята. Палітра сервізу яскрава та життєствердна. РЕКЛАМА
— Кожен колір невипадковий?
— Насичений червоний як знак енергії та свята. Смарагдовий та лазурний для глибини і контрасту. Оранжево-золоті переходи — характерна «тепла» палітра майстрині. Чорний контур — для чіткості й ритмічного підкреслення форми.
І. Скицюк, М. Тимченко. Столовий сервіз. Баранівський фарфоровий завод. 1969. Національний музей декоративного мистецтва України

«Калиновий рай» — один із тих сервізів, що підняв український декоративний розпис на новий рівень"

— Сервізи Івана Скицюка та Марфи Тимченко як пісня, як яскрава квітка, як сонячний день… Дуже життєствердні.
- Справді. Ось чайний сервіз «Калиновий рай», створений у 1970 році на Баранівському фарфоровому заводі. Це один із найяскравіших зразків співпраці подружжя Івана Скицюка та Марфи Тимченко. Сервіз «Калиновий рай» з петриківським розписом — порцеляновий шедевр.
І. Скицюк, М. Тимченко. Чайний сервіз «Калиновий рай». Баранівський фарфоровий завод. 1970. Національний музей декоративного мистецтва України
Композиції сервізу вибудувані на характерних для Марфи Тимченко мотивах — рясному квітковому розмаїтті та птахах, символах сімейного добробуту й радості. Соковиті червоні ягоди калини стали не тільки назвою сервізу, а й його емоційним центром. Птахи розміщені на центральних площинах чайника, цукорниці та молочника. Пишні квіткові вінки виконані у традиційних для Марфи Тимченко поєднаннях червоного, синього та зеленого.
Яскравість та колористична насиченість відповідають авторській манері Марфи Тимченко, а ритмічність побудови орнаменту та чіткість контурної лінії — творчому стилю Івана Скицюка. Розпис виконано у техніці надглазурного живопису. Форми предметів сервізу опуклі, монументальні, м’які. Декоративність підсилюють кришечки-«грибочки». Широкий носик чайника та гармонійно розставлені ручки створюють відчуття стабільності та «домашньої ґрунтовності». Такі форми чудово приймають декоративний розпис, даючи художнику простір для масштабної композиції.
— Справжній калиновий рай. Милуватися цією роботою можна нескінченно.
- «Калиновий рай» — один із тих сервізів, що підняв український декоративний розпис на новий рівень, перенісши петриківську традицію в середовище промислового фарфору. Сьогодні сервіз належить до колекційних та музейних раритетів, які репрезентують вершину українського декоративного мистецтва 1970-х років.
І. Скицюк, М. Тимченко. Чайник від чайного сервізу «Калиновий рай». Баранівський фарфоровий завод. 1970. Національний музей декоративного мистецтва України
Сообщает fakty.ua