Зимові свята наближаються. У багатьох містах Європи вже наприкінці листопада починають працювати різдвяні ярмарки. Особливий настрій створюють смаколики та ялинкові іграшки.
Сьогодні мова піде про неймовірно красиві роботи української художниці-лялькарки Анни Кляус. Її колекційні ляльки з вати мають поціновувачів не тільки в Україні, а й за кордоном — у США, Великій Британії, Франції, Іспанії…
В інтерв’ю «ФАКТАМ» Анна Кляус розповіла про свою нову колекцію робіт «Різдвяні історії».

«Маленькою дівчинкою я із завмиранням серця розглядала сюжети на старовинних різдвяних листівках»

- Мені у спадок дісталися старовинні різдвяні листівки,  — розповідає Анна Кляус. — На них — засніжені будиночки, вогонь у каміні, ліхтарик із запаленою свічкою, візок із кіньми. Листівки щедро посипані слюдою, що переливається всіма відтінками зими. ВІДЕО ДНЯ

Найчарівніші — листівки із зображенням дітей. Пам'ятаю, як маленькою дівчинкою я із завмиранням серця розглядала ці сюжети — і вони переносили мене в інші, казкові світи. Саме вони колись надихнули мене створити мою першу ляльку. Герої колекції «Різдвяні історії» ніби зійшли зі старовинних листівок. Дівчатка в пелеринах, оксамитових пальтах, з хутряними муфтами. Хлопчики в двобортних пальтах, коротких штанцях і хутряних шапках. На ногах ботильйони на ґудзиках, шнурівці або гамаші. Мені подобається, коли кожна деталь розповідає свою історію. У костюмах дітей відчувається подих епохи, коли зима була справжнім дивом, а очікування свята — часом сімейних традицій. Я намагаюся передати не тільки історичну точність деталей, а й настрій та атмосферу старовинного Різдва.РЕКЛАМА
— Як народжується така краса?
— Ляльок я створюю вручну з вати. Цей матеріал дивно живий: він завжди теплий, приймає форму образу, дозволяє попрацювати над деталями, ніби сам підказує настрій майбутнього персонажа.
Ця лялька у старовинному вбранні зачаровує красоюРЕКЛАМА

«Муфта — один із найпоетичніших аксесуарів минулих століть»

— Скільки часу йде на створення однієї ляльки?
— Більше п’ятдесяти годин, не враховуючи час на багатократні просушки. У кожної ляльки свій характер і вбрання, кожна — унікальна. Для мене ці ляльки — не просто іграшки. Через них я намагаюся зберегти те, що сьогодні так легко втрачається — відчуття тепла, доброти і таїнства у очікуванні свята. Коли береш таку ляльку в руки, ніби повертаєшся в те безтурботне дитинство, де зима пахла снігом, а свята були сповнені вірою у дива.
Кожна робота Анни Кляус вишукана та витончена
— Краса у кожній деталі. Наприклад, дуже цікаво розглядати муфти. Чим особливий цей аксесуар? Як думаєте, чи повернеться колись мода на муфти?
- Муфта — один із найпоетичніших аксесуарів минулих століть. Вона завжди мала не лише практичне, а й естетичне значення. У ній було щось особливо зворушливе: маленькі долоні, заховані в м’яке тепло, створюють відчуття затишку й захищеності.РЕКЛАМА
Муфта була важливою деталлю зимового образу — її шили з хутра, оксамиту, шовку, прикрашали мереживом чи вишивкою. Вона підкреслювала витонченість і добрий смак власниці, гармоніювала з пальтами, пелеринами та капелюшками. Мені здається, що мода на муфти може повернутися як елемент стилю, що поєднує ностальгію і елегантність. Я б носила такий аксесуар залюбки.
За словами Анни Кляус, герої колекції «Різдвяні історії» ніби зійшли зі старовинних листівок

«Хочу, щоб мої персонажі пробуджували емоції, які ми часто втрачаємо у дорослому житті»

— Які роботи у новій колекції ваші улюблені та чому?
— Усі. Неможливо створювати те, що не любиш. Кожна лялька народжується з щирих почуттів й захоплення. У кожної свій характер, настрій, історія. Тому я не можу виділити одну, але завжди найближчою стає та, над якою працюю в даний момент. Саме вона втілює моє теперішнє бачення, мій стан душі й нове натхнення. Хочу, щоб мої персонажі пробуджували емоції, які ми часто втрачаємо у дорослому житті. Через образи дітей та святкові сюжети я розповідаю про цінність простих радощів.
Роботи Анни Кляус наче запрошують у казкову подорож
— Чи допомагає вам у роботі ШІ?
- Я активно вивчаю й експериментую з можливостями штучного інтелекту. Ці технології відкривають нові горизонти у сфері візуального мистецтва, дизайну та відео-контенту. Однак у процесі створення ляльок я свідомо не використовую ШІ. Для мене це глибоко інтуїтивна, навіть сакральна частина творчості, яка вимагає тиші, емоційного занурення й безпосереднього контакту з матеріалом. Кожен образ народжується не на екрані, а всередині мене: у вигляді відчуття, спогаду, фрагменту настрою. У цьому процесі важлива не швидкість, а стан, у якому формується душа майбутньої ляльки.

— Як думаєте, чи будуть колись майстри створювати колекцію ялинкових прикрас, натхненну сучасними іграшками?
- Цілком можливо, що з часом з’являться колекції, натхненні сучасними іграшками — адже кожна епоха прагне залишити відбиток у святковій культурі. Як зараз майстри зображують янголів, дітей чи тварин, так джерелом натхнення можуть стати речі, знайомі сучасним дітям: герої з мультфільмів, улюблені персонажі з книжок, предмети зі світу фантазії й технологій. Але, на мою думку, справжньої цінності набувають не просто зображення популярних героїв, а ті образи, у яких є душа, характер і настрій часу. Варте уваги те, що викликає емоцію. Саме такі речі залишаються з нами надовго і з часом перетворюються на сімейні реліквії, незалежно від того, у якій добі вони народилися.
Анна Кляус: «У кожної ляльки свій характер, настрій, історія»
— Як думаєте, чим відрізняються сучасні діти від дітей того часу, що відображений на старовинних листівках?

— Сучасні діти живуть у зовсім іншому темпі — у світі технологій, миттєвих вражень і великої кількості інформації. Вони мають дещо інші цінності і розуміння того, як влаштований світ. Батьки зазвичай дуже зайняті, а вихованням часто «займаються» комп’ютери та телефони. Але є те, що залишається незмінним: зимові прогулянки, казки на ніч, віра в диво і подарунки, які діти чекають цілий рік.
— Які меседжі закладені у ваші роботи?
- Створення ляльок — це спосіб втілити невидимі світи, які живуть всередині мене. У своїх роботах я прагну передати тепло, ностальгію за дитинством і відчуття дому — того внутрішнього простору, де живуть спогади і мрії.
Сообщает fakty.ua