Співробітниця Голосіївського управління поліції на початку війни була у складі автопатруля для документування злочинів росії та брала участь у перевезенні гуманітарної допомоги для постраждалих. Також не забувала турбуватись і про найдорожчих – двох синів, котрі пишаються своєю матусею.

Дільничний поліцейський – професія, котра вимагає від співробітника бажання надавати допомогу людям, захищати їх протиправних посягань, а ще бути чесним, уважним та пильним. З такими рисами характеру на одній з адміністративних дільниць Голосіївського управління поліції працює старший лейтенант поліції Світлана Левандовська. Сьогодні наша колега розповідає про важкі моменти на службі та ділиться про особисте.

Пані Світлана не одразу з’єднала свою долю з поліцією. Першу вона здобула професію фельдшера в Дубенському медичному училищі, пізніше навчалась в одному з вишів міста Рівне та отримала диплом за спеціальністю «Фінанси, банківська справа та страхування»:

«Хотілося вступити до лав правоохоронців ще по закінченню школи, однак доля направила в русло медицини, а згодом і фінансів. Пройшовши шлях вибраних професій та вдосконаливши себе в них, все ж таки досягла поставленої юнацької мети - бути правоохоронцем та допомагати людям».



Понад п’ять з половиною років поліцейська працює дільничним, про що з захопленням розповідає. На роботі старший лейтенант поліції Левандовська - професіонал своє справи, яка вислухає кожного, хто звертається до неї за допомогою. Поза службою – вправна господиня, матуся двох майбутніх захисників:

«На службі імпонує можливість допомагати громаді на моїй території обслуговування та чудовий колектив, не дивлячись на труднощі, що іноді виникають. Після несення служби намагаюсь приділити увагу для своєї гордості – синочка Давида та Дмитра».

Світлана пише вірші та пісні. Тематика раніше та зараз відрізняється, адже змінилась і сама авторка після російського вторгнення 24 лютого. Варто прочитати невеличкий уривок з вірша, щоб зрозуміти емоції поліцейської:

«…Ви думали народ наш похитнеться?

Впаде навколішки до ваших ніг?
Даремно! Адже Україна не здається!
Та не допустить вас на свій поріг.
Ми показали, що в народі й правді сила
І Президент наш з нами, він не втік!
А вас ми б'єм, як щуренят безсилих,
Які прийшли в пшеницю в чужий ТІК….»

«У роботі існують негативні моменти, в яких проявляються наші професійні якості співробітника поліції. Найбільш тяжкий випадок на службі стався, коли отримали виклик про зникнення студентки, яка проживала на території обслуговування моєї дільниці. Піднявшись по тривозі, ми негайно виїхали за адресою її мешкання, де побачили моторошну картину: дівчину виявили на підлозі у власній квартирі з множинними ножовими пораненнями. Не вкладалось в голові, який нелюд міг так вчинити. У ту ж ніч завдяки злагодженій роботі колег та керівництва вбивцю встановили та затримали», - розповідає Світлана.

Як розповідає начальник сектору дільничних офіцерів поліції Голосіївського УП ГУНП у м. Києві Василь Буренко, на службі у колег до Світлани лише позитивне відношення:

«На підпорядкованій дільниці працюють досить молоді хлопці, які не набагато старші за її старшого сина, та сміючись називають Світлану «матусею». У важких робочих моментах вона готова прийти на допомогу товаришам. Наша Світлана цілеспрямована, стресостійка, з бойовим духом та комунікабельна, що є важливим у професії дільничного».



З моменту російської агресії наша колега брала участь у перевезенні гуманітарної допомоги, була у складі автопатруля для документування злочинів російської федерації у Броварському районі. У перші дні повномасштабного вторгнення старший лейтенант поліції разом з дітьми перебувала у одному з бомбосховищ, де знаходилось близько 350 цивільних. Тоді вона сформувала та очолила міні-батальйон, виставляла нічну зміну на чергування.

Наприкінці розповіді старший лейтенант поліції нагадує, що її адміністративна дільниця знаходиться за столичною адресою: проспект Голосіїівський, 118/2, тож вона чекає усіх, хто потребує допомоги.



Відділ комунікації поліції Києва

Анастасія Романюк