Про це Голова Нацполіції повідомив сьогодні, 1 червня, під час спільної координаційної наради керівників правоохоронних та інших державних органів в Офісі Генерального прокурора.

Далі – виступ Голови Нацполіції під час наради:

За 4 місяці цього року зафіксовано 1470 злочинів, вчинених неповнолітніми. З них 728 – тяжкі та особливо тяжкі.

Як правило, вікова категорія дітей із кримінальною історією складає 13-18 років. Щодо кваліфікації, то неповнолітні вчинили такі злочини:
- майже половина з них - це крадіжки – (692),
- далі йдуть грабежі (87),
- шахрайства (63).
- умисні тяжкі тілесні ушкодження (20);

- розбої – (18);

- умисні вбивства – (10).

Цю статистику сприймають лише як цифри. Але вдумайтеся: майже півтори тисячі злочинів скоїли діти!

Проблема дитячої злочинності – специфічна та небезпечна. Бо якщо з малих років діти вже скоюють злочини, це означає, що межу законослухняності вони вже перейшли.
На жаль, переважна більшість цих дітей в майбутньому може зробити порушення закону своєю професією. І ми разом не маємо цього допустити. Вчасно помітити та прийти на допомогу, якщо в сім’ях не зацікавлені вихованням власних дітей.
Позитивна динаміка спостерігається у кількості злочинів, скоєних відносно дітей. За останні 5 років їх зменшилося на 45%! (за 4 міс. 2016 року – 2657).

За 4 місяці цього року зареєстровано 1284 кримінальних правопорушень відносно дітей. З них 456 дітей потерпіло від тяжких та особливо тяжких злочинів. А саме від:

- злочинів, пов’язаних із сексуальним насильством: серед них – розбещення (56), зґвалтування (61).
- втягнення у злочинну діяльність – 42;

- умисних вбивств – 34;

- умисних тяжких тілесних ушкоджень – 10.

В ситуаціях, де дитина є потерпілою чи свідком злочину, важливо знайти до неї правильний підхід, щоб ненароком не травмувати сильніше.
Тому ми облаштовуємо у підрозділах поліції так звані зелені кімнати, де створена максимально дружня до дитини атмосфера. Нині таких кімнат працює 47.
Минулого року в Міністерстві юстиції України відбулася презентація проєкту моделі Барнахус, створеної при Міжвідомчій координаційній раді з питань правосуддя щодо неповнолітніх.
Пілотний проєкт втілюється у Вінниці. І основна його мета – фахова робота з неповнолітніми, які є потерпілими від злочинів, зокрема, насильницького та сексуального характеру. Головне – мінімізувати вплив на психіку дитини під час неодноразових допитів у ході досудового розслідування та судового розгляду.
Чинним кримінальним процесуальним законодавством не виокремлено сукупність можливих прав та обов’язків дітей, що потерпіли від кримінальних правопорушень. Однак своєчасна та фахова допомога зазначеній категорії дітей прискорить процес їх реабілітації та попередить прояви віктимної поведінки у майбутньому.
Головним слідчим управлінням НП, в якості компромісу, для запуску проєкту, було запропоновано проведення допиту дитини слідчим суддею, відповідно до ст. 225, 232 КПК. Запитання дитині ставить тільки суддя із урахуванням її вікових особливостей та обставин правопорушення.
Інші учасники процесу можуть поставити запитання дитині через слідчого суддю. При цьому всі учасники слідчої дії спостерігають за допитом за допомогою аудіо, відеоапаратури та/або через скло. В кімнаті присутні лише потерпіла дитина та слідчий суддя.
Крім того, для ефективнішого розслідування резонансних злочинів, скоєних дітьми та відносно дітей, у Головному слідчому управлінні Національної поліції сьогодні створено окремий вузькопрофільний сектор. Вважаю це символічним та сподіваюся, що відповідальні працівники покажуть позитивні результати у розслідуванні цих проваджень.
Тісно пов’язані між собою питання безпеки дітей та домашнього насильства. Від дітей до поліції надійшло в 2020-му році вдвічі більше звернень щодо насилля в родині в порівнянні з 2019-им.
І саме домашнє насильство, конфліктні ситуації з батьками найчастіше стають причинами того, що діти покидають свої домівки. За 5 місяців цього року до поліції надійшло 5560 повідомлень про зникнення неповнолітніх.
Понад 96% зниклих ми розшукали протягом доби. За цей рік 9 дітей ще перебувають у розшуку.

Однак проблема, яка найбільше турбує і нас, і все суспільство загалом – це ріст дитячих суїцидів та спроб самогубств.
Станом на 31 травня поліція отримала 56 повідомлень про фатальні дії неповнолітніх. Ще 154 повідомлення – про спроби суїцидів.
Самогубства вчиняються дітьми різних вікових категорій та різними способами. Найчастіше намагалися вкоротити собі віку підлітки – віком від 14 до 17 років.
Як правило, ядро проблеми знаходиться у сім’ях чи навчальних закладах. Звісно, мають певний вплив на дітей і через мережу Інтернет. Зловмисники, використовуючи їхній ранимий стан, входять у довіру та змушують дітей вчиняти самогубства та самоушкодження.
Працівники кіберполіції систематично працюють над виявленням так званих «груп смерті» та викриттям їх кураторів. Впродовж цього року вже заблоковано 39 суїцидальних груп та встановлено 4 кураторів. Ми продовжуємо роботу в цьому напрямку.
Але наголошую, що левова частка самогубств дітей трапляється саме через непорозуміння та конфлікти, з якими дитяча психіка не може справитися. Тому, користуючись нагодою, вкотре закликаю батьків приділяти більше уваги своїм дітям, цікавитися їхнім життям.
В поліції основне навантаження на роботу з дітьми та створення для них безпечного середовища беруть на себе працівники підрозділів ювенальної превенції.
Наразі в Україні – 1200 «ювеналів» на понад 7 мільйонів дітей. В половині областей середнє навантаження на одного ювенального поліцейського – 6-8 тисяч дітей.
В планах – збільшити штатну чисельність ювенальних приблизно на 1000. Розрахунок має бути наступним:
один поліцейський не більше, ніж на три з половиною тисячі дітей в сільській місцевості. Та не більше, ніж на чотири тисячі дітей – у міській.
Це дасть можливість ювеналам належним чином реалізувати свої повноваження.

Також ми втілюємо в життя принципово новий підхід в роботі, який буде базуватися на поглибленій співпраці з громадами на місцях.

Додатково ми вирішили посилити поліцейську присутність в закладах середньої освіти. І нашу ініціативу підтримали в Міністерстві освіти і науки.
Втілювати пілотний проект в життя буде Київщина. Ми там вже підготували 30 ювенальних поліцейських. Вони розуміються на віковій психології та вміють встановлювати зв’язок із підлітками.
З огляду на результат пілоту, зможемо далі визначити, наскільки ефективним учасником освітнього процесу може бути поліцейський. До слова, в Україні функціонує 15 тисяч закладів середньої освіти. Відповідно там працюють 440 тисяч педагогів.
Поліція готова надавати допомогу у створенні безпечного освітнього простору. Але все ж таки в нас дещо інші функції. І наряду з нашими проєктами активніше мають включатися педагогічні та батьківські колективи.
Взагалі основну модель своєї поведінки діти беруть із власної сім’ї. Те, як вдома її виховують, як поводять себе батьки. Саме це формує дитину та засади її майбутнього життя.
Нині в Україні налічується 365,5 тисяч багатодітних сімей, 218 тисяч малозабезпечених і понад 350 тисяч сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах. В загальному в цих родинах виховуються понад 600 тисяч неповнолітніх.
За офіційними даними на постійній основі за кордоном перебувають близько 4-ох мільйонів українців. А реальна цифра насправді значно більша. І діти з цих сімей залишаються в Україні найчастіше під наглядом дідусів, бабусь або близьких родичів.
Ці категорії неповнолітніх є найбільш вразливими і потребують нашої посиленої уваги. Однак поліція, на яку найчастіше вказують у таких ситуаціях, є лише верхівкою айсбергу, сформованого із відповідальних органів державної влади.
Я хочу підкреслити, що проблема дитячої безпеки – комплексна. Її неможливо вирішити за один день одним відомством. Тому ми всебічно підтримуємо ініціативу Генерального прокурора щодо координації дій усіх компетентних органів в рамках цієї наради.
Дитяча безпека – це проблема, в якій головне – знайти правильне рішення, а не винного. І я впевнений, що разом, у співпраці, ми зможемо забезпечити дітям безпечне майбутнє.