До Дня захисників України своїми досягненнями та моментами зі служби ділиться поліцейський полку патрульної служби поліції особливого призначення «Київ». Зараз він готується до чергової ротації на Донбас, де буде нести службу з охорони публічного порядку.

Початок подій на Сході України стали для Максима Клименка вирішальними у виборі професії. З 2014-го року він приєднався до лав правоохоронців та з того часу неодноразово їздив боронити кордони України у Донецькій та Луганській областях.



Чоловік закінчив технікум Залізничного транспорту у місті Києві, але за спеціальністю ніколи не працював, бо згодом зрозумів, що хоче стати співробітником органів внутрішніх справ. З юнацтва активно займається спортом, у подальшому опанував навички тактичної та вогневої підготовки, а зараз постійно підвищує свій професіоналізм – відвідує курси та тренінги, що допомагають у службовій діяльності. Паралельно Максим здобув юридичну освіту у Національній академії внутрішніх справ.

Які ваші враження про першу ротацію?

«Я не раз чув від колег про антитерористичну операцію, але чути і бачити все на власні очі – різні речі та не передати словами відчуття. Пригадую, коли вперше побачив знищені будинки, магазини, обстріляні автомобілі, то емоції переповнювали. Мені не було страшно, але досить важко уявити, що пережило мирне населення тоді і, на жаль, переживає досі».



Чи можете згадати найнебезпечнішу ситуацію, яка з вами трапилась за час ротацій?

«Так, є у мене нелегкий спогад про службу у зоні Операції об’єднаних сил: у той ранок я перебував в одному з щойно звільнених сіл Луганської області. Ми саме здійснювали перевірку території, коли пролунав гучний вибух. Далі, коли я прийшов до тями, то відчув сильний біль у ногах, а постріли з боку ворога продовжувались. Не звертаючи уваги на травми, я кинувся захищати колег, бо у той критичний момент боявся не за себе, а за них. Аби усі залишились живі та здорові».

Як пройшла реабілітація після поранення?

«Лікарі прогнозували, що навряд чи встану на ноги. Але постійні думки про те, що мої побратими день і ніч ризикують життям на Сході, не давали спокою і мотивували мене до одужання. Я самостійно робив фізичні вправи та руханки – і вже за рік знову стояв пліч-о-пліч з колегами на шикуванні».

Чи не було страху, що це може трапитись знову?

«Будь-який страх зникає, коли розумієш, що від тебе залежить не лише твоє життя, але й життя твоїх колег. Я зрозумів, що критичні ситуації показують мені жагу до життя, а будь-які перешкоди лише мотивують мене рухатись далі. Я щиро вірю, що над усією Україною буде мирне небо».



Максим Клименко є взірцем сили духу, мужності та витримки. У День Захисника України бажаємо йому та усім захисникам нашої Батьківщини миру та злагоди. Хай міцніє і процвітає наша держава, бо ми – непереможні!

Відділ комунікації поліції Києва

Юлія Гірдвіліс