Комбат «Луганськ-1» Сергій Губанов: сміливий, мужній, самовіданний
npuekievua 23-май, 03:00 193 Происшествия21 травня Указом Президента України командиру батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Луганськ – 1», полковнику поліції Сергію Губанову присвоєно звання Героя України з врученням ордена Золота Зірка, посмертно. Нагороду отримала дружина героя. Своїми спогадами про комбата поділилися його друзі і побратими.
Наталія Богуславська,
боєць батальйону «Луганськ-1»:
«Важко говорити. У мене з ним було багато спільних бойових завдань. Можу сказати однозначно, що такого комбата в нас уже не буде.
Він усі бойові виходи був разом із нами. Абсолютно всі. Завжди йшов попереду та прикривав групу... Або ж позаду, аби прикрити наші спини.
З ним було надійно. Позаочі ми називали його ПАПА».
Олександр Фацевич,
заступник Голови Національної поліції України – керівник патрульної поліції:
«Ми познайомилися на сході України. У тяжкі часи Сергій очолював бойовий підрозділ, виконував складні, небезпечні завдання. Більше п’яти років ніс службу без ротацій. Це дуже тяжко.
Він завжди гідно виконував бойові завдання на лінії розмежування, на «передку». Зі своїм підрозділом він забезпечував правопорядок у тих населених пунктах, де взагалі не було жодної влади, у так званих «сірих зонах».
При цьому Сергій завжди беріг людей. Не кожний командир здатний так піклуватися про свій особовий склад. Це командир, у підрозділі якого завжди був порядок. Хлопці дуже його поважали. Комбат був реальним прикладом справжнього офіцера для особового складу.
Він гідно ніс службу та завжди був поруч із людьми, зі своїми бійцями, бойовими побратимами. Навіть тоді, коли загинув, – він йшов до своїх хлопців.
Його загибель - це велика втрата не тільки для поліції. Це велика втрата для всієї України. Ми втратили товариша, патріота, комбата.
Справжній, щирий, гідний. Завжди.
Болить».
Сергій Козак,
заступник начальника ГУНП у Волинській області (у минулому – керівник батальйону територіальної оборони «Волинь»):
«Серце і мозок розриваються від болю: чому саме він? Мабуть, тому що він справжній комбат - найкращий... Тому що він із тих командирів, хто каже "За мною", а не "Вперед". Він був і загинув справжнім українцем. Воїном, патріотом, командиром, чоловіком. Брат і друг. Спочивай з миром, тримай там небо над нами...»
Геннадій Пантелєєв,
боєць батальйону "Луганськ-1":
«Сергій Леонідович був дуже сильним командиром, був завжди хорошим прикладом для всього колективу батальйону «Луганськ-1». Він дуже добрий командир. Це дуже велика втрата. Пам’ятаємо, любимо…»
Євген Тєрєхов,
«Титановий Джексон»,
радник міністра внутрішніх справ України:
«Передати словами біль? Ні, звісно це неможливо. Коли ти до останнього моменту не віриш. Не хочеш вірити. Але життя дуже жорстоке, і, нажаль, забирає найкращих.
Сергій Губанов. Справжній офіцер. Пройшов катування та полон у бойовиків. Кращий командир батальйону «Луганськ-1».
Нагороджений Орденом Богдана Хмельницького. Герой України, з присвоєнням ордену Золота Зірка (посмертно).
Він був тим, на кому тримається патріотизм і сила волі. У нього був справжній козацький дух. Пам’ять про Сергія залишиться на все життя, з невимовним болем у грудях та завжди зі сльозами на очах.
Спочивай з миром, брате. Ти наш Герой!!!»
Мар’яна Єпішева,
боєць батальйону «Луганськ-1»:
«Комбат був людиною з великої букви. Він завжди вважав, що офіцер мав поступати по честі. І сам так робив. Він відстоював честь своєї держави, честь офіцера і честь свого колективу, за який стояв горою».
Олександр Мороз,
заступник начальника ГУНП у Вінницькій області (у минулому – комбат батальйону «Вінниця»):
«Загибель Сергія Губанова - це велика втрата для України. Познайомився з ним на Луганщині, коли наш батальйон виконував там бойові завдання. Важко говорити про таку людину в минулому часі – неординарна особистість, великий патріот України. Він був справжнім воїном – міцний, потужний, з величезною силою духу, вмінням організувати та повести за собою людей. А ще мав відмінне почуття гумору, яке дуже допомагало у скрутні часи.
Коли у 2015 році у Сватовому вибухнули військові склади, наші підрозділи працювали на місці пожежі – евакуйовували людей, патрулювали та відпрацьовували територію, аби не допустити мародерства. Ті важкі дні нас здружили і навчили цінувати життя. Його Сергій цінував найбільше. Вічна пам'ять і вічна слава побратиму…»
Зорян Шкіряк,
радник міністра внутрішніх справ України:
Наш друг і бойовий побратим, командир батальйону «Луганськ-1», полковник поліції Сергій Губанов загинув смертю хоробрих під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності української держави в зоні ООС. Він - справжній легендарний комбат!
Мужній, самовідданий і безстрашний Воїн, щирий Патріот України, який із першого дня війни пішов захищати нашу землю від російського агресора!
Низько схиляємо голови в скорботі.
Вічна Пам‘ять і Слава Герою!»
Віталій Костюченко,
у 2014 році — заступник командира батальйону "Чернігів":
«Познайомилися із Сергієм у червні 2014 року – наш підрозділ відбув у зону проведення антитерористичної операції. Сергій був із тих правоохоронців, хто були віддані присязі та віддані Україні.
Це був надзвичайно складний період. І в таких умовах, під час участі у завданнях, одразу було видно людей: на кого можна покладатися, а на кого – ні.
Сергій спільно з нашим підрозділом брав участь в багатьох заходах. Ми його бачили безпосередньо в роботі. Пам’ятатиму його надійною людиною, на яку можна було завжди розраховувати».
Євген Дейдей,
координатор батальйону «Київ-1»:
«Ті, хто пішов, залишають пам'ять і приклад для нас, живих.
Чому «Сєдой» залишився вірним присязі того дня, в 2014 році? Чому відправив сім'ю «на материк», а сам повернувся туди, де війна? Після всіх катувань? Після всього кошмару? Чому всі ці роки був кращим командиром, надійним другом і справжнім патріотом?
Тому що не міг по-іншому. Адже суть людини проявляється саме в бою.
Коли ми переможемо... Коли ми повернемо всю нашу землю до останнього метра... Коли в повну силу підемо вперед... Ми будемо пам'ятати, з якої залізної волі і справжньої чоловічої вірності зроблена наша країна.
Герої не вмирають!»
Віталій Чернявський,
голова «Штабу Національного захисту в Дніпропетровській області м. Кам’янське»:
«Познайомився із Сергієм у Бахмуті на Донеччині. Одразу відчув у ньому професіонального бойового командира. Він дуже цілеспрямований, із чистим серцем та незламним духом. Справжній патріот та мужній офіцер. Серце карається від такої втрати… Завжди пам’ятатимемо…»
Наталія Богуславська,
боєць батальйону «Луганськ-1»:
«Важко говорити. У мене з ним було багато спільних бойових завдань. Можу сказати однозначно, що такого комбата в нас уже не буде.
Він усі бойові виходи був разом із нами. Абсолютно всі. Завжди йшов попереду та прикривав групу... Або ж позаду, аби прикрити наші спини.
З ним було надійно. Позаочі ми називали його ПАПА».
Олександр Фацевич,
заступник Голови Національної поліції України – керівник патрульної поліції:
«Ми познайомилися на сході України. У тяжкі часи Сергій очолював бойовий підрозділ, виконував складні, небезпечні завдання. Більше п’яти років ніс службу без ротацій. Це дуже тяжко.
Він завжди гідно виконував бойові завдання на лінії розмежування, на «передку». Зі своїм підрозділом він забезпечував правопорядок у тих населених пунктах, де взагалі не було жодної влади, у так званих «сірих зонах».
При цьому Сергій завжди беріг людей. Не кожний командир здатний так піклуватися про свій особовий склад. Це командир, у підрозділі якого завжди був порядок. Хлопці дуже його поважали. Комбат був реальним прикладом справжнього офіцера для особового складу.
Він гідно ніс службу та завжди був поруч із людьми, зі своїми бійцями, бойовими побратимами. Навіть тоді, коли загинув, – він йшов до своїх хлопців.
Його загибель - це велика втрата не тільки для поліції. Це велика втрата для всієї України. Ми втратили товариша, патріота, комбата.
Справжній, щирий, гідний. Завжди.
Болить».
Сергій Козак,
заступник начальника ГУНП у Волинській області (у минулому – керівник батальйону територіальної оборони «Волинь»):
«Серце і мозок розриваються від болю: чому саме він? Мабуть, тому що він справжній комбат - найкращий... Тому що він із тих командирів, хто каже "За мною", а не "Вперед". Він був і загинув справжнім українцем. Воїном, патріотом, командиром, чоловіком. Брат і друг. Спочивай з миром, тримай там небо над нами...»
Геннадій Пантелєєв,
боєць батальйону "Луганськ-1":
«Сергій Леонідович був дуже сильним командиром, був завжди хорошим прикладом для всього колективу батальйону «Луганськ-1». Він дуже добрий командир. Це дуже велика втрата. Пам’ятаємо, любимо…»
Євген Тєрєхов,
«Титановий Джексон»,
радник міністра внутрішніх справ України:
«Передати словами біль? Ні, звісно це неможливо. Коли ти до останнього моменту не віриш. Не хочеш вірити. Але життя дуже жорстоке, і, нажаль, забирає найкращих.
Сергій Губанов. Справжній офіцер. Пройшов катування та полон у бойовиків. Кращий командир батальйону «Луганськ-1».
Нагороджений Орденом Богдана Хмельницького. Герой України, з присвоєнням ордену Золота Зірка (посмертно).
Він був тим, на кому тримається патріотизм і сила волі. У нього був справжній козацький дух. Пам’ять про Сергія залишиться на все життя, з невимовним болем у грудях та завжди зі сльозами на очах.
Спочивай з миром, брате. Ти наш Герой!!!»
Мар’яна Єпішева,
боєць батальйону «Луганськ-1»:
«Комбат був людиною з великої букви. Він завжди вважав, що офіцер мав поступати по честі. І сам так робив. Він відстоював честь своєї держави, честь офіцера і честь свого колективу, за який стояв горою».
Олександр Мороз,
заступник начальника ГУНП у Вінницькій області (у минулому – комбат батальйону «Вінниця»):
«Загибель Сергія Губанова - це велика втрата для України. Познайомився з ним на Луганщині, коли наш батальйон виконував там бойові завдання. Важко говорити про таку людину в минулому часі – неординарна особистість, великий патріот України. Він був справжнім воїном – міцний, потужний, з величезною силою духу, вмінням організувати та повести за собою людей. А ще мав відмінне почуття гумору, яке дуже допомагало у скрутні часи.
Коли у 2015 році у Сватовому вибухнули військові склади, наші підрозділи працювали на місці пожежі – евакуйовували людей, патрулювали та відпрацьовували територію, аби не допустити мародерства. Ті важкі дні нас здружили і навчили цінувати життя. Його Сергій цінував найбільше. Вічна пам'ять і вічна слава побратиму…»
Зорян Шкіряк,
радник міністра внутрішніх справ України:
Наш друг і бойовий побратим, командир батальйону «Луганськ-1», полковник поліції Сергій Губанов загинув смертю хоробрих під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності української держави в зоні ООС. Він - справжній легендарний комбат!
Мужній, самовідданий і безстрашний Воїн, щирий Патріот України, який із першого дня війни пішов захищати нашу землю від російського агресора!
Низько схиляємо голови в скорботі.
Вічна Пам‘ять і Слава Герою!»
Віталій Костюченко,
у 2014 році — заступник командира батальйону "Чернігів":
«Познайомилися із Сергієм у червні 2014 року – наш підрозділ відбув у зону проведення антитерористичної операції. Сергій був із тих правоохоронців, хто були віддані присязі та віддані Україні.
Це був надзвичайно складний період. І в таких умовах, під час участі у завданнях, одразу було видно людей: на кого можна покладатися, а на кого – ні.
Сергій спільно з нашим підрозділом брав участь в багатьох заходах. Ми його бачили безпосередньо в роботі. Пам’ятатиму його надійною людиною, на яку можна було завжди розраховувати».
Євген Дейдей,
координатор батальйону «Київ-1»:
«Ті, хто пішов, залишають пам'ять і приклад для нас, живих.
Чому «Сєдой» залишився вірним присязі того дня, в 2014 році? Чому відправив сім'ю «на материк», а сам повернувся туди, де війна? Після всіх катувань? Після всього кошмару? Чому всі ці роки був кращим командиром, надійним другом і справжнім патріотом?
Тому що не міг по-іншому. Адже суть людини проявляється саме в бою.
Коли ми переможемо... Коли ми повернемо всю нашу землю до останнього метра... Коли в повну силу підемо вперед... Ми будемо пам'ятати, з якої залізної волі і справжньої чоловічої вірності зроблена наша країна.
Герої не вмирають!»
Віталій Чернявський,
голова «Штабу Національного захисту в Дніпропетровській області м. Кам’янське»:
«Познайомився із Сергієм у Бахмуті на Донеччині. Одразу відчув у ньому професіонального бойового командира. Він дуже цілеспрямований, із чистим серцем та незламним духом. Справжній патріот та мужній офіцер. Серце карається від такої втрати… Завжди пам’ятатимемо…»
Новости по теме
{related-news}
